Мої розробки уроків

План-конспект уроку в 7 класі

Тема:

«Київська Русь за наступників Ярослава.Володимир Мономах»

ТЕМА: Київська Русь за наступників Ярослава. Володимир Мономах

Мета: проаналізувати становище Київської держави за наступників Ярослава, підкреслити складність історичного періоду; визначити історичне значення Любецького з’їзду, роль Володимира Мономаха як державника;
вчити учнів самостійно здобувати знання; розвивати вміння працювати з документами та різними джерелами інформації, аналізувати їх, робити відповідні висновки;

виховувати культуру спілкування, на прикладі Володимира Мономаха та його сина Мстислава виховувати почуття патріотизму.

Тип уроку: урок засвоєння нового матеріалу.

Форма уроку: семінар.

Обладнання: підручник, карта “Київська Русь ІХ – ХІ ст.”, схема “Боротьба за владу нащадків Ярослава”, портрети Володимира Мономаха, Мстислава Володимировича, малюнок “шапки Мономаха”, роздатковий дидактичний матеріал.

Очікувані результати:

·        на уроці учні отримають навички самостійної роботи з різними історичними джерелами;

·        удосконалять вміння аналізувати історичні документи;

·        набудуть навички роботи в малих групах;

·        навчаться відстоювати свою позицію;

·        здобудуть навички критичного мислення.

План семінару

1. Боротьба за владу нащадків Ярослава Мудрого.

2. Любецький з’їзд князів.

3. Володимир Мономах – людина й політик.

4. Мстислав Володимирович.

Рекомендована література:

Р.Лях “Історія України”,

Д.Дорошенко “Історія України” (ст. 44 – 48),

І.Коляда “Історія України”,

О.Субтельний “Нариси з історії України” (ст. 19 - 22),

І. Крип’якевич “Історія України” (ст. 61 – 64).

Організація семінару

Тема та план проведення семінару,  рекомендована література оголошуються учням за 2 тижні. Клас поділяється на 4 групи, кожна з яких працює над підготовкою одного питання.

Склад груп та доручення:

доповідач (розкриває суть питання);

співдоповідач (підсилює твердження доповідача витягами з документів);

асистент (готує необхідні таблиці, схеми, підбирає портрети);

опонент (опонує доповідача, ставить провокаційні питання).

Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

ІІ.Мотивація навчальної діяльності.

Учитель .Сьогодні на уроці ми познайомимося з Володимиром Мономахом як державним діячем, політиком, полководцем, дипломатом і освіченою людиною.

Учні записують план семінару.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Розглядяється питання «Боротьба за владу нащадків Ярослава Мудрого».

Доповідач. У 1054 році помер Ярослав Мудрий. Ще за свого життя він поділив свої землі між синами.

Співдоповідач. Ось як літопис описує заповіт Ярослава Мудрого: “Осе я одходжу зі світу сього. А ви, сини мої, майте межи собою любов, бо ви єсте брати від одного отця і однієї матері. І якщо будете ви в любові межи собою, то й Бог буде в вас, і покорить він вам противників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі погибнете, і землю отців своїх і дідів погубите, що її надбали вони трудом великим. Тепер же поручаю я, - замість себе, - стіл свій, Київ, найстаршому синові своєму, брату вашому Ізяславу. Слухайтесь його, як ото слухались ви мене, нехай він вам буде замість мене. А Святославу я даю Чернігів, а Всеволоду – Переяславль, а Ігорю – Володимир, а Вячеславу – Смоленськ.

Асистент вивішує на дошці схему й пояснює, що на схемі зображені лише ті сини й онуки Ярослава, які найактивніше боролися за владу, а в дужках вказано роки перебування на Київському престолі.Ярослав Мудрий (його сини)

Доповідач (користуючись схемою). У 1068 р. військо Ярославичів зазнало поразки в битві з половцями. У Києві почалося повстання проти Ізяслава. Він утік у Польщу до племінника Болеслава ІІ. Київський престол зайняв полоцький князь Всеслав Брянчиславич. У 1069 р. він був вигнаний військом Ізяслава, якому допомогла Польща.

Незабаром після цих подій почалася міжусобна боротьба за Київський престол: Всеволод і Святослав пішли війною на брата Ізяслава. Ізяслав знову тікає в Польщу. Київський стіл зайняв Святослав. Він намагався наслідувати правління свого батька Ярослава Мудрого. Але був занадто жорстоким, народ не зберіг про нього славну пам’ять. Помер Святослав на 49-му році життя у 1076 р. Похоронений в Чернігові, де правив 20 років. Він став родоначальником князівської династії чернігівських Святославичів (Ольговичів).

У 1076 р. на Київський престол повернувся Ізяслав. 1078 р. Ізяслав загинув у війні зі Всеволодом, який став київським князем. Але в боротьбу включився син Святослава Олег. Правління Всеволода теж не було довгим. Він помер у 1093 р. Князівські усобиці розгортаються з новою силою.

Опонент. Скажіть, будь ласка, а чому сини Ярослава не виконали заповіт свого батька – жити в мирі й злагоді? Що було основною причиною князівських усобиць?

У разі потреби опонент доповнює, що основною причиною князівських усобиць було недосконале престолонаслідування Київської Русі, коли старший син заміняв батька й отримував київський стіл, другий по ньому брат мав сидіти в Чернігові, як у другому по своєму значенні місту, третій – у Переяславі і так далі. Установлювалася ніби черга: коли помре старший князь київський, то його стіл наслідував і переходив  до Києва його брат, що сидів перед тим у Чернігові, а не син, бо дядько вважався завжди старший від свого небожа. Коли ж князь умирав, не встигши покняжити в своїй черзі у певному городі, то його сини втрачали право коли-небудь десь князювати. Їх називали “ізгоями”. Але в дійсності цього порядку дуже мало дотримувалися. Вже сини Ярослава почали сперечатися між собою за княжі “столи”, а згодом ці сварки ще побільшали.

Розглядається друге питання – “Любецький з’їзд князів”.

Доповідач. Продовження міжусобної боротьби стало небезпечним для Київської держави. Щоб припинити князівські усобиці, Святополк Ізяславович та Володимир Мономах (князі київський та переяславський) у листопаді 1097 року скликали у Любечі під Києвом князівський з’їзд. У ньому взяли участь чернігівський, смоленський, волинський, теребовльський князі.

Співдоповідач. Ось послухайте, як про цю подію пише літописець.

“Прибули Святополк Ізяславич, і Володимир Всеволодович, і Давид Ігоревич, і Василько Ростиславич, і Давид Святославич, і брат його Олег і зібралися в Любечі, щоб уладнати мир. І говорили вони один одному, кажучи: “Пощо ми губимо Руську землю, самі проти себе зваду маючи? А половці землю нашу розносять і раді є, що  межи нами війна донині. Відтепер з’єднаймося в одне серце і обережімо Руську землю. Кожен хай держить отчину свою… І на цім вони цілували хреста: “А якщо відтепер хто на кого встане, то проти того будем ми всі і чесний хрест”.

Доповідачузагальнює значення Любецького з’їзду .

Асистент за розповіддю доповідача малює на дошці схему:

Опонент. Чи сприяли князівські з’їзди припиненню усобиць?

(Опонент має бути готовим відстояти обидві позиції і зав’язати дискусію).

Аргументи щодо негативної оцінки князівського з’їзду:

·        З’їзд закріпив роздробленість Русі (“Кожен хай держить отчину свою”).

·        Змінивши порядок престолонаслідування відносини між князями тільки  ускладнились.

·        Подібні з’їзди використовували лише для перерозподілу земель. Так, після Любецького з’їзду Святополк отримав Київську й Турівську землю, Олег – Чернігівщину, Давид – Муромщину, а інші ізгої, онуки Володимира Ярославича – Василько та Володарко отримали уділи на Волині й Галичині. Переяславщину, Смоленщину, Ростовщину й Новгородщину віддано Володимиру Мономаху, Волинь – Давидові Ігоревичеві. Але тільки що склалася ця угода, як сам Святополк і Давид Ігоревич схопили Василька, без жалю осліпили й так пустили додому. Знову почалася війна, яка тривала 3 роки і скінчилася з’їздом князів у Вятичеві. На цьому з’їзді відібрали в Давида Волинь і віддали її Святополкові.

Розглядається третє питання – “Володимир Мономах – людина й політик”.

Доповідач. У 1113 р. київське віче на князівський стіл запросило Володимира Всеволодовича Мономаха. Він був сином Всеволода Ярославича і дочки візантійського імператора Константина Мономаха Анастасії. Саме від родового імені матері Володимир прозваний Мономахом. Став він великим князем київським у 60 років.

Асистент вивішує портрет Володимира Мономаха,

 за розповіддю доповідача складає схему “Володимир Мономах”.

Доповідач. За часи його правління на Русі відновилася одноосібна князівська влада.

Мономах здійснив 83 великі походи, 19 разів укладав угоди з половцями, полонив 300 половецьких князів. 

Співдоповідач. Ось, як про це він пише у своїх “Повчаннях”.

“…А всіх походів я зробив вісімдесят і три великих, а решти не пам’ятаю, менших. І мирів учинив я з половецькими князями без одного двадцять…”

Доповідач. Мономах удосконалив управління державою, вніс зміни й доповнення до “Правди Ярославичів”. Він захищав права селян, обмежив сваволю лихварів.

Співдоповідач. “Бояри, що дали кому-небудь в борг, не мають права перетворювати боржника, що не сплатив борг, у раба…

Лихварі не мають права брати великі рзи (відсотки) за борги.

Податі (податки) городян зменшуються…”

А в “Повчаннях” Володимир Мономах навчає дітей: “Усього ж паче – убогих не забувайте, але наскільки є змога, по силі годуйте і подавайте сироті, і за вдовицю вступіться самі, а не давайте сильним погубити людину…”

Доповідач. Мономах зосередив у своїх руках ¾ руських земель. Він рішуче відстоював кордони від зазіхань інших князів.

Співдоповідач. “1116 року до Мінська ходили ми на Гліба Всеславича, бо він людей у нас був захопив. І Бог нам поміг, і здійснили ми своє задумане. 1117 року ходили ми до города Володимира на ЯрославцяСвятополковича, не терплячи лиходійства його”.

Доповідач. З ім’ям князя пов’язують “шапку Мономаха”, нібито отриману ним від візантійського імператора, якою коронували всіх московських князів.

Асистент вивішує на дошці малюнок “шапки Мономаха”.

Доповідач. Наприкінці князювання Володимир спробував передати власний досвід правління нащадкам. Результатом його міркувань стало “Повчання дітям”. Помер у 1125 році на 73-му році життя. Похований в Києві у соборі Святої Софії.

У результаті роботи асистента на дошці з’являється схема:

Опонент. 1) Чому саме Мономаха запросили кияни в 1113 р. на Київський престол?

(Освічений, обдарований князь. Отримав ряд блискучих перемог над половцями: 1103, 1107, 1111. Став ініціатором з’їздів князів).

– Чому часи правління В.Мономаха прирівнюють до часів правління Я.Мудрого?

(Обидва припинили усобиці, встановили одноосібну владу. Я.Мудрий створив звід законів, В.Мономах їх доповнив. В обох були сильні династичні зв’язки з правителями європейських держав. Час правління обох – час миру, внутрішніх гараздів і розквіту).

Розглядається четверте питання – “Мстислав Володимирович”.

Доповідач. Наступником Володимира Мономаха на київському столі став його син – Мстислав, син англійської королівни Гіти. Двадцятилітнім юнаком батько направив сина управляти Новгородом, після його ростовського князювання. Він брав активну участь у приборканні Олега Святославича, який прагнув переділу земель, розгромивши його дружину у битві на р.Клязьмі.

Наслідування Мстиславом київського столу не викликало ніяких заперечень з боку дворянства, бо він вже був однією з найважливіших постатей у житті Київської держави.

Асистентвивішує портрет Мстислава Великого.

На київському столі Мстислав продовжував політику батька:

·        зміцнював свою владу, приборкував непокірних князів;

·        багато будував (Андріївська церква Янчинного монастиря – 1131р., Успенська церква);

·        розширив міжнародні зв’язки (зятями Мстислава були: імператор візантійський, принц норвезький, принц датський та королевич угорський; сам князь був одружений зі шведською королівною Христиною, потім брав шлюб з дочкою половецького хана Тугоркана).

Смерть Мстислава 15 квітня 1132 року поклала край могутності династії Мономаховичів.

У середині ХІІ ст. за київський стіл розпочали боротись онук Володимира Мономаха – Ізяслав Мстиславич, його дядько – син Володимира Мономаха – ростово-суздальський князь Юрій Долгорукий та другий син Володимира –Ярополк.

Згодом цю боротьбу продовжили їх спадкоємці. У 1169 р. володимиро-суздальський князь Андрій Боголюбський вчинив страшний розгром Києва та його розорення, спаливши місто та знищивши велику кількість населення. З цього моменту Київ втратив своє значення як центр руських земель. З 2-ої половини ХІІ ст. розпочинається новий період в історії Руської землі – існування удільних самостійних князівств.

Опонент. Чому занепав Київ, а разом з ним і Київська держава?

(Питання виноситься для обговорення всім класом. Це є своєрідний підсумок уроку).

ІV. Первинна перевірка засвоєння знань.

Учні мають визначити такі причини:

·        Перетворення умовного земельного володіння у спадкове земельне володіння бояр та князів.

·        Економічне та військово-політичне зміцнення удільних князівств.

·        Поява нових економічних та політичних центрів, ріст суперництва між ними та Києвом.

·        Подальший етнічний розвиток земель, процес розвитку народностей у різних частинах держави.

V. Оцінювання діяльності учнів.

Заключне слово вчителя

Ім'я Володимира Мономаха дуже шанувалося нащадками. Згодом була складена казка про те, як візантійський імператор прислав йому знаки царської влади — вінець і барми, і через кілька століть після нього московських царів нібито вінчали на царство цим вінцем, який назвали «шапкою Мономаха».

VІ. Домашнє завдання. Повторити § 15-24, підготуватися до підсумкового уроку.

Диференційованедомашнєзавдання  творчого характеру.

Учням пропонується скласти кросворд, написати есе або створити синквейн.

План-конспект уроку у 8 класі

Тема:

«Українське козацтво –

від виникнення до формування

      як окремого соціального стану»

ТЕМА:  Українське козацтво –  від виникнення до формування як окремого соціального стану

Мета: з’ясувати передумови та причини  виникнення українського козацтва;

ознайомити учнів з історією появи перших січей і охарактеризувати діяльність Дмитра Вишневецького;

показати, якими були господарське життя, побут та військове мистецтво українських козаків;

 виховувати в учнів відчуття гордості за українській народ та почуття патріотизму на прикладах козацьких звичаїв;

сприяти розвиткові критичного мислення учнів і формуванню навичок  самостійної роботи.

Тип уроку: узагальнення та систематизації знань.

Форма уроку:  семінар-дослідження з елементами  рольової гри.

Обладнання: підручники, стінна мапа, атлас з історії України  (8 клас), ілюстративний і дидактичний матеріал, документальні джерела, історичні костюми та  ЕЗПН.

Основні поняття і терміни: козак, Дике Поле, Дніпровській Низ, Великий Луг, Запоріжжя, січ, литаври, довбиш, джура, клейноди, гуляй-город, чайка.

Основні дати:  1240 р., 1303р., 1489 р., 1492 р., 1551 р., 1556 р.

                          План

1. Виникнення українського козацтва.

2. Поява перших козацьких січей.

3. Становлення реєстрового козацтва.

4.Історичні портрети козацьких гетьманів ХVІст.

5.Козацькі походи та повстання .

6.Життя та побут козаків.

Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

                                                                                                                    Вчитель об’єднує учнів класу у три групи для організації  дослідницької роботи  та рольових ігор на уроці.

Кожна група обирає свою назву:

1.                «Козаки»

2.                «Козачата»

3.                «Козаченьки»

Протягом уроку учні отримують відповідні колективні  та індивідуальні завдання, пов’язані з темою, що стимулюють їх до навчального змагання між собою та між групами  і сприяють розкриттю їх творчих здібностей.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учні переглядають фрагмент фільму з історії виникнення українського козацтва та відповідно до плану вивчення нового матеріалу, який записаний на дошці, спільно з вчителем формулюють завдання уроку.

 

ІІІ. Узагальнення окремих фактів, понять, явищ.

Евристична бесіда

1.                Що означає слово козак?

2.                Коли і де вперше вжито термін козак?

3.                Пригадайте чинники, що робили можливим виникнення

          та     формування козацтва.

4.                Покажіть на мапі України територію, де могли оселитися козаки.

5.                Яку назву мали ці території? Коротко охарактеризуйте їх.

6.                Вкажіть джерела формування козацтва

7.                Назвіть перші історичні згадки про українських козаків.

ІV. Повторення й узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань.

Вчитель ставить перед учнями проблемне питання:

«Як відбувалося формування українських козаків – як борців проти поневолювачів чи соціальних розбійників?»

Розповідь учителя про становище українських земель в першій половині XVI століття.

Робота вчителя з учнями на мапі  «Українські землі в ХVI- XVII ст.» за такими питаннями:

1. З якими державами межували українські землі в   XYI столітті?

2.     До складу яких держав входили українські землі у першій половині XYI століття?

Опитування учнів за узагальнювальним  завданням з теми „Версії походження козаків”.

           Супроводжується показом слайдів, які підготував один з учнів.

Завдання для учнів:

Назвіть найпоширенішу, на вашу думку, з цих версій.  Обґрунтуйте власну думку.

Варіант відповіді: соціальна (на прикладі підготовлених учнем слайдів)

Завдання  для учнів:

У вигляді цілісних тверджень назвіть відомі вам факти, що пов’язані з виникненням Запорозької Січі, життям, побутом та військовим мистецтвом запорожців (форма роботи – узагальнення окремих фактів).

Робота в групах супроводжується показами слайдів про Запорізьку Січ узагальнюючого та систематизуючого характеру.

V.Приведення одиничних знань у систему.

Письмові індивідуальні завдання для окремих учнів: Згідно з описом у підручнику домалюй зображення Запорізької Січі, напиши назву зображених об’єктів і дату заснування першої Січі.

Робота з термінами і поняттями:

Вчитель показує слайди, на яких зображені клейноди, а учні по групах  їх називають.

Клейноди: литаври, пірнач, хоругва, булава, печатка, каламар, бунчук.

Робота з підручником: опрацювати документи (параграф №4 підручника «Історія України. 8 клас» (автори - О.В.Гісем, О.О.Мартинюк)) та дати відповіді на поставлені до них запитання.

Робота з історичними текстами (учням роздаються грамоти, де вміщено тексти історичних документів з помилками):

1.      Г.Л. де Боплан „Опис України”;

2.     Дмитро Яворницький „Із української старовини”.

(Формування в учнів умінь працювати з текстом  та історичними джерелами, узагальнювати матеріал, робити висновки)

Учні по групах характеризують козацькі повстання ХVІcт., послухавши запитання вчителя з історичної топоніміки.

  

                         

У вирішальній битві 23-31 січня 1593 року під селищем П’ятка  на Житомирщині повстанці зазнали поразки й відступили на Запорожжя.

22 - 24 травня 1596 року велике польсько-литовське військо, очолюване коронним польським гетьманом Станіславом Жолкевським взяло в облогу козацький табір в урочищі Солониця  поблизу Лубен.

20 листопада 1577 року гетьман Війська Запорізького  зі своїми побратимами визволили всю країну  з її столицею Яссами від турецького поневолення.

Учні спільно з учителем складають історичні портрети козацьких гетьманів ХVI ст., використовуючи пам’ятку для характеристики історичного діяча.

Пам’ятка для характеристики історичного діяча:

1.     У якій країні жив історичний діяч, за яких історичних умов він розвернув свою діяльність?

2.     Опишіть його зовнішність та характер. Які риси його характеру варті наслідування, а які ні?

3.     Інтереси яких верств суспільства він виражав?

4.     Назвіть результати його діяльності та дайте їм оцінку.

5.     Сформулюйте своє ставлення до нього.

    Заслуховується  узагальнююче завдання (по групах), демонструються презентації, підготовлені учнями на попередніх уроках вивчення теми.

Історичні довідки :

„Дмитро Вишневецький”    

„Северин Наливайко”

„Іван Підкова”

Вчитель проводить розминку-цікавинку з повторення, узагальнення фактів, понять, явищ з вивченої теми ( індивідуально-парні завдання)

Вправа-розминка №1( кросворд)

Вправа –розминка №2 ( ребус)

Вправа-розминка №3 (розмальовка)

Рольові ігри для трьох груп учнів:

Перша гра - учні повинні назвати прислів’я та приказки, пов’язані з козаками.

Друга гра – представник кожної команди отримує козацький костюм  і бере участь у змаганнях  на швидкість його одягання.

Третя гра – учні називають умови прийняття в козаки і найхарактерніші звичаї козаків.

Четверта гра – учні кожної групи на основі вікторини «наповнюють» «споживчий кошик» козака.

VІ.Підбиття підсумків уроку. Рефлексія.

Учні переглядають кінофільм з історії Українського козацтва. Вчитель проводить співбесіду, в ході якої спільно з учнями заповнює схему «Образ українського козака» (визначаються  позитивні та негативні риси).

Робляться висновки за вивченим матеріалом.

VІІ. Домашнє завдання:

Вивчити параграф 5; повторити параграфи 1-4.

Опрацювати контурну карту «Українські землі у XYI столітті, поява козацьких січей».

Скласти перелік експонатів музею козацької слави в експозиціях «Козацькі клейноди» і «Козацька зброя». 

План-конспект уроку в 11 класі

Тема:

«Розгортання руху Опору в Україні в роки 

Другої світової війни»

Тема: Розгортання руху Опору в Україні в роки Другої світової війни.

Мета: Схарактеризувати рух Опору в Україні та його течії; закріпити навички аналізу зіставлення історичного матеріалу та уміння розглядати явища в конкретно історичних умовах. Виховувати учнів в дусі патріотизму та національної свідомості 

Тип уроку: засвоєння навичок і вмінь

Форма уроку: практикум

Обладнання: підручник, тексти для опрацювання (з додаткової літератури), краєзнавчі матеріали, настінна карта «Окупаційний режим в Україні 1941-1944 рр. Рух опору», атлас, роздатковий матеріал, документи, таблиця основних дат курсу 11-го класу, портрети історичних діячів, стікери, маркери.

 Основні поняття і терміни: рух Опору, партизани, похідні групи, «Поліська Січ», ОУН, УПА, підпілля, каральні акції, Центральний штаб партизанського руху, Український штаб партизанського руху, «рейкова війна», «операція концерт», партизанські рейди.

 Основні дати: червень 1941 р. – початок розгортання радянського партизанського руху; 30 червня 1941 р. – проголошення у Львові ОУН(Б) Акта відновлення Української держави; травень 1942 р. – створення Українського штабу партизанського руху; 14 жовтня 1942 р. – створення УПА.

                                     Перебіг уроку

І. Організаційний момент

Вправа «Позитивчик». Кожен учень повертає голову до свого сусіда справа і посміхається (парти розташовані по колу).

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Скласти асоціативний кущ до теми «Окупаційна політика» (учні записують поняття на стікерах маркером і розміщують на дошці, пояснюючи  їх) у такому вигляді:

Окупаційна політика

План «Ост »

Концтабори

Репресії

Гестапо

Адміністративний поділ України

Гетто

Терор

2. Вправа №1 «Відгадайте особу» «Мене знають як жорстокого собаку. Саме тому мене призначено рейхскомісаром України. Наше завдання полягає у висмоктуванні з України усіх товарів, які лише можна захопити, без огляду на почуття і власність українців. Панове, я чекаю від вас найсуворішого ставлення до місцевого населення»          (Е.Кох)

3. Вправа №2 «Розташуйте поняття відповідно до їх визначення»

( готується як роздатковий матеріал)

1. Голокост          

А) явище, яке притаманне періоду Другої світової війни. Співробітництво урядів або осіб з окупантами;

2. Колабораціонізм

 б) планомірне і організоване знищення єврейського населення в роки війни;

3. Остарбайтер

в) знищення окремих груп населення за расовими, національними, етнічними або релігійними мотивами, а також штучне створення умов, не сумісних із життям ;

4. Геноцид

г) знищення і залякування ворога насильницькими засобами;

5.Терор

д) особа , яка під час війни була вивезена німцями зі східних окупованих територій на примусові роботи до Німеччини.

 III. Мотивація навчальної діяльності.

Після нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз величезні території були окуповані. Загарбникам уже в 1941 році відійшла територія України з населенням понад 40 млн осіб. Гітлерівці рвалися до Москви, намагаючись водночас закріпитися на завойованих землях. Проте війна набула затяжного характеру. У взаєминах з новою німецькою владою перед українським населенням постала дилема: підкоритися окупації або чинити опір. Населення більшості окупованих нацистами країн Європи вирішило підкоритися загарбникам. Однак становище українців на початку Другої світової війни було особливим і зумовили його такі фактори:

 у спогадах. старшого покоління німецька влада в Україні 1918 року супроводжувалася масовим пограбуванням, але меншими репресіями, ніж у сталінські роки; здавалося, що праця в умовах німецького порядку була цікавішою і давала можливість жити краще, ніж у радянські часи. До того ж праця на німців була єдиним шансом вижити на окупованій території;

стрімкий наступ німецької армії переконував у непереможності вермахту, тому чинити опір німцям здавалося марним;

сталінський режим приніс стільки страждань і горя населенню України, що значна його частина не хотіла підтримувати радянську владу в будь-якій формі; на настроях українців, безумовно, відбилася відсутність власної держави, що певною мірою визначало їхню пасивніст;.

тотальний німецький терор на теренах України принципово змінив суспільний настрій. За словами відомого українського історика М. Коваля, там, де німців 1941 року зустріли з хлібом та сіллю, у 1942 вже ставили міни.

Особливістю  руху Опору в Україні стала наявність трьох напрямків боротьби. У цей час в Україні діяли:

 прибічники Радянського Союзу, які боролися проти німецьких окупантів;

 українські націоналісти, що намагалися воювати на два фронти - як протии нацистів, так і проти радянської влади;

польські загони, які вели збройну боротьбу і проти вермахту, і проти ОУН_УПА, і проти радянських партизанських загонів.

IV. Оголошення теми і мети уроку.

План уроку

1.     Причини розгортання руху Опору в Україні

2.     Течії руху Опору в Україні:

a.     Радянське комуністичне підпілля та партизанський рух.

b.     Український самостійницький підпільний і партизанський рух

c.      Польський рух Опору.

3.     Стосунки між радянською армією та армією УПА і Армією Крайовою

4.     Наслідки та значення руху Опору в Україні в роки Другої світової війни. 

V.Пробне застосування знань.

1. Розгортання руху Опору та його течії в Україні

Розповідь учителя (учні записують основні положення теми )

Причини розгортання руху Опору

1. Окупація батьківщини загарбниками.

2. Жорстокість окупаційного режиму.

3. Цілеспрямована діяльність радянського керівництва з організації руху Опору на окупованих територіях.

Форми діяльності руху Опору

                                                 1.Пасивні:

а) різноманітна допомога партизанам;

б) відмова співпрацювати з окупаційною владою;

в) саботаж заходів окупаційної влади;

г) випуск неякісної продукції;

д) зрив поставок продовольства для окупаційної армії;

є) ухилення від робіт тощо.

2.Активні:

а) партизанський рух;

б) діяльність підпілля;

в) диверсійна діяльність;

г) пропагандистська діяльність

Джерела формування партизанських загонів:

1. Залишені в тилу ворога спеціально сформовані загони.

2. Окремі солдати і підрозділи, що опинилися в оточенні й не мали змоги прорватися для з'єднання з фронтовими части­нами.

3. Окремі громадяни, які не були призвані до армії, але були здатні носити зброю і за своїми переконаннями і бажанням готові були вести партизанську боротьбу.

4 .Примусове залучення до загонів, іноді під страхом смерті. Вивчення нового матеріалу (2-3питання плану) на уроці відбувається шляхом використання методу «акваріум».

VІ.Вправи з перенесенням знань у нові умови.

Учитель об'єднує учнів у три групи, кожна з яких за матеріалом підручника і додаткової літератури, рекомендованої вчителем, опрацьовує одне з питань теми уроку (випереджальні завдання). У кожній групі визначається керівник, який спрямовує роботу всієї групи, тобто фактично виконує роль молодого учителя для своєї групи.

Робота відбуватиметься за такою схемою:

• Групи отримують завдання і протягом 2 хв. знайомляться з матеріалом підручника та документами.
• Далі одна з груп сідає в центрі класу й обговорює завдання та приймає рішення зі свого питання.

Потім місце в центрі класу посідає друга група, яка також обговорює свої завдання та приймає рішення. Таким чином, по черзі всі групи виконують свої завдання. Починати треба з групи, яка виконує завдання, що відповідає першому пункту плану, потім працює група із завданням, що відповідає другому пункту плану тощо. Для обговорення та прийняття рішення учням надається 5 хв.

Наприкінці уроку керівники груп виставляють учням своєї групи оцінки, які потім узгоджуються з учителем.

Учитель керує процесом роботи на уроці. Він також має право ставити уточнюючі запитання під час обговорення та прийняття рішення.

I група.

Радянський рух Опору

Завдання:

1. Чому в перші тижні окупаційного режиму сотні не підготовлених до підпільної роботи комітетів і груп були викриті та розгромлені гітлерівцями?

2. Назвіть райони, де партизанський рух був особливо інтенсивним?

3. У чому полягає значення створення Центрального штабу партизанського руху і Українського штабу партизанського руху? Хто їх очолив?  

4. Який вплив мав радянський партизанський рух в Україні на події , що відбувалися на фронтах?

Завдання до документів (додаток 1).

1. Чому окупантам не вдалося повністю знищити партизанський рух ?

2. Що спонукало населення до участі у партизанському русі або принаймні його підтримки?

Відповіді на поставлені запитання доповнюються показом підготовленої випереджувальної презентації по темі плану уроку.

(Презентація "Радянський партизанський рух")

II група.

Підпільно-партизанська боротьба на Волині. Підпільні групи на території Луцького району.
Завдання:

1. Назвіть конкретні дії підпільних груп і партизанських загонів проти фашистських загарбників у 1942-1943 рр. на Волиніі.

2. Які організаційно-оборонні заходи були здійснені в Луцькому районі           у 1941-1943рр?

3. Назвіть підпільні групи та їх конкретні дії проти фашистських загарбників у Луцькому районі.

4. Яке значення мала боротьба партизан і підпільників Волині у визволенні України?

Вправа «Виправ помилку хронологіста!» (Один учень біля таблиці дат, він навмисне робить помилку, інші виправляють).

Заслуховується випереджувальне індивідуальне  творче завдання

  « Моя родина в роки Другої світової війни»

}  Мій дід Радько Іван Іларіонович народився 28 березня 1918р.. В 1938 році поступив на навчання у Подольське  артилерійське училище. Не закінчивши його у жовтні 1941р. був направлений на фронт захищати місто Москву. Під час боїв потрапив в оточення та приєднався до партизанів, став воювати в тилу ворога. Спочатку був підривником, потім назначили командиром партизанського загону ім. Щорса, з’єднання №2 партизанського руху на Рівненщині, де командиром був Федоров Іван Пилипович, комісаром – Кізя Лука Єгорович. У 1942 році загін було перебазовано в район села Кортеліси , Ратнівського району. Жителі села, які вціліли після трагедії 1942, коли  німецькі окупаційні війська — рота «Нюрнберг» — спалили село Кортеліси, згодом ввелися в партизанський загін мого дідуся. В 1944 році приймали участь за визволення м. Луцька, зокрема в районі Красного. У серпні цього ж року загін з’єднався з наступаючими частинами Червоної армії в районі міста Ковель. Помер у 1978 році, в зв’язку з хворобою.

}  Дідусь нагороджений орденом Червоного Бойового Прапора, Орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, орденом Червоної Зірки, медаль партизану Великої Вітчизняної війни І ступеня.

}  Біографію мені розповів мій батько, Радько Володимир Іванович, який дуже гордиться своїм батьком, і завжди ставить його у приклад моїй сім’ї.

III група.

Український національний рух Опору

Завдання:

1. Якими методами намагалися діяти провідники українського національно-визвольного руху? Як ви їх оцінюєте? Чи можна було в тих умовах діяти краще?

 2. Чому провідники українського національно-визвольного руху покладали такі значні надії на Німеччину? Чи були вони виправданими?

 3. Чи можна вважати провідників українського національно-визвольного руху колаборантами?

 Завдання до документів (додаток3):

1. Згрупуйте наведені свідчення про діяльність ОУН – УПА, порівняйте і знайдіть спільне та відмінне у цих оцінках.

2. Як ви вважаєте, чому до ОУН – УПА вороже ставилися обидві ворогуючі сторони?

3. З якою метою ОУН проголосило Акт відновлення Української Держави. Як ви оцінюєте цей вчинок членів ОУН?

Відповіді на поставлені запитання доповнюються показом підготовленої випереджувальної презентації по темі плану уроку.

Розповідь учителя з використанням таблиці, яка готується як роздатковий матеріал, учням доцільно перенести її в зошити (додаток 3).

(Презентація)

Учитель. Хто з цих 3-х складових  руху Опору в Україні, на вашу думку, зробив найбільший внесок у Перемогу? Для України?

Розповідь учителя з використанням таблиці, яка готується як роздатковий матеріал. Учням доцільно перенести її в зошити (додаток 3).

Давайте подискутуємо з приводу цього питання.

Учитель ділить учнів на 3 групи для дискусії:

1- група – відстоює роль партизан,

2- група -  відстоює роль  підпільців,

3- група-   відстоює роль націоналістів.

Учитель розміщує на дошці „Правила ведення дискусії”. В центр класу виходить по одному представнику від кожної групи. Розпочинається дискусія.

Учитель. Я щиро дякую учасникам дискусії.

Ось подібна до нашої  ведеться дискусія серед українців уже протягом 60-ти років. І краю примирення не видно. Давайте ми спробуємо зробити декілька кроків на шляху до примирення, адже нам це зробити набагато легше. Які б ви підібрали аргументи для примирення ветеранів радянської армії та воїнів УПА?

 Учні висловлюють свої аргументи.

Учитель. Я дякую всім учасникам дискусії та примирення і запрошую вас перегорнути ще одну сторінку нашого уроку. У нас на уроці ще є гарна художниця, яка мала завдання відобразити художню правду про нацистський окупаційний режим, рух Опору. Як їй це вдалося ми зараз подивимось.

Учениця презентує свої роботи, розказує, що хотіла передати на папері, які почуття в неї викликала тема.

Учитель. Ну ось, і вичерпались всі теми сьогоднішнього уроку. Нам залишилось тільки підвести підсумки. Я пропоную висловити свої думки нашим журналістам, котрі будуть випускати стінгазету “Наш урок”. Що вас найбільше вразило з сьогоднішнього уроку? Що доцільно з почутого вмістити до газети?

 VІІ. Підбиття підсумків уроку.

1.Вправа «Незакінчені речення».

- У роки війни в Україні існували течії .

- Акт відновлення Української Держави був проголошений …

- УПА було створено …

- УШПР очолив …

- Найвідоміший командир радянських партизанських з’єднань …

- ОУН напередодні радянсько-німецької війни розкололася на дві фракції :

- « Поліську Січ » очолив …

- На Волині   діяло два партизанські з’єднання: …

- У Луцьку  діяло 2 підпільні групи: …

 2. За алгоритмом методу «Рамка цілі»

 коротко охарактеризувати діяльність радянського партизанського руху в роки війни або діяльність націоналістичного руху в роки війни.

Метод «Рамка цілі»

 передбачає 4 етапи : 1.Мета (Чому? Навіщо? Для чого?)

2. План (Як? Яким чином?) 3. Дія (Що? Де? Коли?) 4. Результати (Які наслідки? Які підсумки?)

Самооцінювання учнів (оцінки керівників груп узгоджуються з учителем)

VIIІ. Домашнє завдання

1.Опрацювати матеріал підручників.

2. Підготувати реферати за темами: «Українські збройні формування у складі німецької армії», «Боротьба окупантів з рухом Опору».

3.Підготувати «Галерею історичних портретів» таких діячів: Р. Шухевич, О. Теліга, О. Сабуров, Т. Боровець (Бульба), О. Федоров.

Зразок:

Народився 19 січня 1912 р. у Тернополі в родині священика. Закінчив гімназію в Тернополі й студіював у 1929-1934 рр. право й філософію в Краківському та Львівському університетах. Ще юнаком включився в національно-визвольну боротьбу, ставши членом ОУН. Обраний заступником провідника ОУН Степана Бандери. З початком німецько-російської війни, пробившись із групою однодумців, скликав 30 червня 1941 р. у Львові Національні збори, які проголосили Акт про відновлення Української держави й обрали його головою Українського державного правління. За відмову на ультимативну вимогу Гітлера відкликати цей Акт його ув'язнили в концтаборі Заксенхаузен у бункер смерті, де він перебував до вересня 1944 р. Помер 5 липня 1986 р. Похований у Мюнхе (Я. Стецько)

Народився 25 травня (7 червня за новим стилем) 1887 р. у селі Котельва на Полтавщині у багатодітній сім'ї, що налічувала одинадцять душ. Під час Громадянської війни воював на різних фронтах у складі 25-ї Чапаєвської дивізії. Один з організаторів партизанського руху на Україні в роки Великої Вітчизняної війни: очолював Путивльський партизанський загін, а згодом — з'єднання партизанських загонів Сумської області. Це з'єднання у 1941-1942 рр. здійснило рейди по Сумській, Курській і Брянській областях, 1942-1943 рр. — рейд у Правобережну Україну, у 1943 р. — Карпатський рейд. У 1947-1967 рр. — заступник Голови Верховної Ради.По закінченні війни пішов спочатку на господарську, а потім на партійну роботу. Помер у 1967 р. Похований у Києві. (С.Ковпак).

Додатки

                                                                                         Додаток №1

Рух Опору в Україні.
 Радянський партизанський рух

Документ 1. Свідчення очевидців: «Коли до секретаря Сніжянського райкому партії Сталінської області та начальника райвідділу НКВС звернулися керівники новоствореного партизанського загону із питанням, де переховуватися і чим озброюватися партизанам, вони почули у відповідь, що переховуватися треба у кущах («не будуть же німці перевіряти кожен кущ»), а озброюватися треба сокирами («сокира також є зброєю»)»

 (Сторінки історії України. XXстоліття. – К., 1992. – С. 138-139).

 Документ 2. Керівник партизанського руху в Україні І.Старинов: «У перший рік війни на окупованій її території було залишено 3 500 партизанських загонів і диверсійних груп. На червень 1942 р. були відомості про наявність лише 22 діючих загонів. Решта – розпалася або була розгромлена»

(Сторінки історії України. XX століття. – К., 1992. – С. 139).

 Документ 3. Запис у журналі бойових дій оперативного тилу групи армій «Південь» від 20 серпня 1941 р.: «Для боротьби проти партизанів у районі Ємільчина на Житомирщині німецьке командування кинуло 213-ту охоронну дивізію та моторизовану бригаду СС «Герман Герінг». У результаті напружених боїв було вбито 200 партизанів, поранено 72, захоплено в полон 862»

(Сторінки історії України. XX століття. – К., 1992. – С. 139).

Документ 4.

Директива з проведення умиротворення на Україні. Червень 1942 р.: «Труднощі не зникають, воєнні пересування постійно зазнають диверсій, роботі цивільної адміністрації, передусім у таких важливих галузях, як сільське господарство і промисловість, чиняться перешкоди»

(Сторінки історії України. XX століття. – К., 1992. – С. 140).

Документ 5.

В.Кондратьєв у книзі «Оплачено кровью»: «Вот висит обьявление, что за убитого немецкого солдата будет сожжена деревня, в которой это произошло. Ну, казалось бы, по-человечески партизанам пожалеть бы жителей деревни, ан нет, солдата убивают, деревня немцами сжигается, жителям жить негде, деваться некуда, кроме как идти в лес к партизанам. Достигнуты две цели: население начинает ненавидеть оккупантов еще больше, партизанские отряды пополняются людьми. Партизаны сражались с немцами, но они же и терроризировали население оккупированных областей.

                                                                                          Додаток 2

Рух Опору в Україні. ОУН-УПА

Документ 1. Акт відновлення Української Держави. Львів, 30 червня 1941 р.

«1 Волею українського народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України.2. Відновлена Українська держава буде тісно співдіяти з Національно-Соціалістичною Великонімеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі й світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації.Українська Національна Революційна армія, що творитиметься на українській землі, боротиметься далі спільно з союзною німецькою армією проти московської окупації за Суверенну Соборну Українську державу і новий    справедливий лад у цілому світі» (Хрестоматія з історії України. Частина друга. – К., 1990. – С.173-174).

Документ 2. Берлін, 27листопада 1942 р. Уривок із донесення гестапо про важливі поліцейські події №8: «Не підтвердилося припущення, що арешт провідника ОУН Степана Бандери, як також і керівництва його організації у Райху й у районі Львова, призведе до помітного і тривалого спаду активності цієї групи. Тон пропаганди Бандери, досить поміркований на початку, ставав дедалі гострішим. Розповсюджені останнім часом листівки вже недвозначно підбурюють проти Німеччини. Ця підбурювальна пропаганда вже довела до того, що прихильники Бандери здійснюють замахи проти німців, зокрема проти членів поліції безпеки» (Хрестоматія з історії України. Частина друга. – К., 1990. –С.186

Документ3. З листівки УПА«За що бореться УПА?». Серпень 1943 р.«УПА бореться проти імперіалістів та імперій, бо в них один пануючий народ поневолює культурно й політично та визискує економічно інші народи. Тому УПА бореться проти СРСР і проти німецької «нової Європи». УПА з усією рішучістю бореться проти інтернаціоналістичних і фашистсько-націонал-соціалістичних програм та політичних концепцій, бо вони є знаряддям завойовницької політики імперіалістів.УПА за повне визволення українського народу з-під московсько-більшовицького ярма, за побудову УССД без поміщиків, капіталістів та без більшовицьких комісарів, енкеведистів і партійних паразитів»   (Хрестоматія з історії України.Частина друга.К., 1990.С. 191).

Документ 4. З німецької листівки проти ОУН (червень 1943 р.) «Слухай, український народе! Москва дає накази ОУН! З таємних наказів і листівок, що потрапили нам до рук, видно, що кремлівські жиди стоять у зв'язку з ОУН, яка нібито воює проти більшовизму. У проводі ОУН сидять агенти Москви, що отримують і виконують накази зажерливого Сталіна... ОУН і більшовизм – це одне, тому мусять во­ни бути знищені!»

(Лук'яненко Л. Маршал Жуков і українці у Другій світовій війні. – Львів, 2000. – С. 24).

Документ 5. Із німецького донесення про напад УПА на загін СД 11 липня 1944 р.: «Ситуація з ворогом (банди) № 484. ...Близько 100-200 українських національних бандитів (УПА) за 10 км на південний захід від Грубешова вчинили напад на пошукову команду поліції безпеки і СД. Багатьох бандитів вбито. Згідно із донесенням одного з наших агентів, у районі Красностав—Холма об'єдналася банда силою 12 000 чоловік» (Лук'яненко Л. Маршал Жуков і українці у Другій світовій війні. – Львів, 2000. – С. 24)

 Документ 6. З німецької пам'ятки про рух Опору на території Радянської України (3.11.1944):«Таємно! ОУН-УПА: суть і цілі УПА Організація і чисельний склад УПА. Чисельний склад УПА можна оцінити приблизно: А) у 80-100 тисяч бойовиків регулярної армії – військове ядро, що пройшло військовий вишкіл;Б) цифри можливої загальної сили Повстанської армії встановити неможливо. Українські дані коливаються між 400 тисяч і 2 млн вояків» (Лук'яненко Л. Маршал Жуков і українці у Другій світовій війні. – Львів, 2000. – С. 24).

Документ 7.Погляд дослідника«Порівняно з іншими підпільними рухами окупованої нацистами Європи, УПА являла собою щось унікальне, оскільки практично не мала чужоземної допомоги. Тому зростання її сили свідчило про дуже відчутну масову підтримку з боку українців» (Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993. – С.582).

            Документ 8. Погляд дослідника«УПА не лише виступала проти нацистів і більшовиків, а й ув'язалась у надзвичайно жорстокий конфлікт із поляками на мішаних українських землях Волині, Полісся та Холмщини... за польськими джерелами, на Волині за 1943-1944 рр. українці, й насамперед загони СБ (служби безпеки ОУН), вирізали 60-80 тис. польських чоловіків, жінок і дітей. Українці стверджують, що різанина їхнього народу розпочалася раніше, 1942 року, коли поляки знищили кілька тисяч українських селян у переважно польських районах Холмщини, а згодом продовжувалась у 1944-1945 рр. серед безборонної української меншості на захід від р. Сян» (Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993. – С. 582).

                                                                                                       

Додаток 3

		^ Течії  руху  Опору	в Україні (1941-1944 рр.)*
	Течії	Радянська	Націоналістична	Польська
	Мета	Визволення від  німецьких загарбників
		Відновлення радянської влади	Відновлення української держави	Відновлення польської держави, повернення західноукраїнських земель до складу Польщі
	Організаційне оформлення	1941-1942 рр. Партизанські загони, з'єднання; радянське підпілля (3,5 тис. підпільних організацій та груп)	Похідні групи (1941 р.), «Полісська Січ» (1941 р.), УПА (листопад 1942 р.) та інші загони, підпілля ОУН	1941-1942 рр. Армія Крайова, Армія Людова, батальйони хлопські
	Кількість, загалом за вказаний період	200-600 тис. осіб	50-200 тис. осіб (похідні групи – 5 тис. осіб)	10-20 тис. осіб
	Командири	С. Ковпак, О.Сабуров, О. Федоров, М.Наумов. Очолював штаб партизанського руху в Україні Т.Строкач	Командир «Поліської Січі» – Тарас Бульба-Боровець. Командуючі УПА: Д.Клячківський (К.Савур), Р. Шухевич (Т.Чуприн­ка)	Командувач Армії Крайової Б.Кемеровський
	Специфіка бойових дій	Діяльність партизан як правило підпорядковувалась і узгоджувалася з потребами фронту: диверсії на залізницях, удари по воєнних об'єктах, розвідка, допомога у переправі через річки тощо. Найбільші координовані операції партизан: «Рейкова війна» і «Концерт» по зриву перевезень воєнних вантажів на залізницях, а також рейди великих партизанських з'єднань по тилах ворога	Переважно діяла як самооборона населення: - витискування окупаційної адміністрації,  створення української, захист людей від сваволі влади, -зрив спроб вивозу до Німеччини продовольства, робочої сили,  проведення оборонних боїв з карателями по периметру і всередині контрольованої території. Напади на воєнні об'єкти здійснювались в основному з метою оволодіння зброєю	Діяла переважно як самооборона польського населення. Засвідчувала претензії Польщі на західноукраїнські землі

План-конспект уроку в 10 класі

Тема

«Голодомор 1932-1933 років в Україні»

ТЕМА: Голодомор 1932-1933 років в Україні.

Мета: шляхом аналізу зібраних фактів розкрити трагізм подій, які мали місце в новітній історії України 1932-1933 років, показати учням , що один із найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу був штучно організований голод в ці роки, що це була цілеспрямована політика з метою ліквідації проявів українізації, позбавлення українців історичної пам'яті; сприяти розвитку умінь учнів зіставляти, аналізувати історичні факти, уміння працювати з додатковими історичними джерелами; виховувати в учнів громадянську свідомість та шанобливе ставлення до пам'яті жертв голодомору; продовжити формування в них навичок критичного мислення та навчити їх враховувати уроки історії.

Тип уроку: урок засвоєння нового матеріалу; урок-реквієм.

Форма уроку: урок-захисту проекту.

Основні поняття і терміни: голодомор, геноцид, канібалізм, натуральні штрафи, «чорні дошки».

Основні події: 7 серпня 1932 року Закон про охорону соціалістичної власності («закон про п'ять колосків»); листопад 1932 року в Україну надіслано надзвичайну хлібозаготівельну комісію на чолі з головою Раднаркому СРСР   В. Молотовим;  січень 1933 року другим секретарем ЦК КП(б)У  і секретарем Харківського (столичного) обкому партії стає П. Постишев – очолив компанію репресій проти тих комуністів, які вилучали недостатню кількість хліба у селян; 28 листопада 2006 року Верховна Рада прийняла Закон «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», яким Голодомор визнано геноцидом українського народу; 22 листопада 2008 року – День пам'яті жертв голодомору й політичних репресій в Україні.

Основні персоналії: С.В. Косіор – генеральний секретар ЦК КП(б)У, В. Чубар – голова Раднаркому УРСР, В. Молотов – голова Раднаркому СРСР,            М.М. Каганович – секретар ЦК ВКП(б), П. Постишев – другий секретар         ЦК КП(б)У, Й.В. Сталін – Генеральний секретар ЦК ВКП(б).

Обладнання: підручник, книги та статті про Голодомор 1932-1933 років, плакати «Голодомор 1932-1933 років», (статистичні дані про смертність в ці роки на Україні); фотознімки, документи, письмові свідчення очевидців голоду; рушники, траурна чорна стрічка, композиція «Квітуча Україна» (квіти, колосся пшениці, гілки калини та верби); хлібина, проектор, ЕЗПН з проектом-презинтацією учнів про Голодомор 1932-1933 років, фільм «Великий злам», свічка, ікона, мапа України, статистичні таблиці.

Перебіг уроку

І. Організаційна частина.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності і визначення мети уроку.

Вступне слово вчителя.

2008 рік з ініціативи Президента України В.А. Ющенка проголошений Роком вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років. Саме події Голодомору в Україні цих років і є темою нашого уроку – уроку-реквієму, уроку-пам'яті про ті трагічні події в новітній історії України.

Епіграфом уроку будуть слова:

…Несла свій хрест мовчазно Україна

Але не  стала в скруті на коліна,

Хоча й звірячий був над нею суд.

                                                                                                 М. Василенко        

(Тихо звучить «Реквієм» Моцарта).

Нехай наш урок стане уроком – пам' яті – про  мільйони українських селян, які загинули від голоду, заподіяного сталінським режимом, уроком – пам'яті – про українські села і хутори, які зникли з лиця землі після трагедії Голодомору 1932-1933 років.

В ході уроку ми з вами повинні розв'язати головне проблемне завдання:

Чи можна назвати державну політику в Радянській Україні в 1932-1933 роках щодо українських селян – цілеспрямованою політикою голодомору та геноциду проти українського народу? І якщо можна, то чому?

Для того, щоб ви чітко та об'єктивно дали відповідь на поставлене питання, з'ясуймо з вами зміст поняття – голодомор та геноцид.

Орієнтовні відповіді учнів:

Голодомор – це явище, що виявляється в позбавлені населення мінімуму необхідних продуктів харчування і призводить до змін в кількості населення.

Геноцид (дослівно в перекладі з грецької – вбивати рід) – це винищення окремих груп населення за расовими, національними чи релігійними ознаками, одне з найтяжчих злочинів проти людства.

(Вчитель запитує в учнів, в чому проявилася їх мотивація при підготовці до уроку? Що саме вони хотіли дізнатися, прояснити чи зрозуміти для себе з теми уроку?)

ІІІ. Проектування та організація виконання плану уроку.

Учитель:

Цей урок ми проведемо у формі захисту проекту, який ви підготували, отримавши випереджувальні завдання, на тему Голодомору 1932-1933 років. Клас був поділений на чотири творчі групи, учасники яких отримали конкретні завдання за методом проекту.

Перша група – «Учні-дослідники» -

вашим завданням було на основі дослідження навчального матеріалу в підручниках з новітньої історії України та рекомендованій вам додатковій науковій та публіцистичній літературі на тему уроку – охарактеризувати становище на селі в Радянській Україні в кінці 20-х – на поч. 30-х рр. ХХ ст. та визначити зміст державної політики щодо українського селянства в цей період. Зробити власні судження – чи можна стверджувати, що це була цілеспрямована політика голодомору та геноциду щодо українського народу. І на основі наведених фактів – визначити складові частини – політики Голодомору.  

Друга група – «Учні-аналітики» -

вашим завданням було на основі опрацьованого та проаналізованого навчально-історичного матеріалу про Голодомор 1932-1933 років в Україні – визначити причини політики Голодомору щодо українського села та вказати наслідки її для українського народу.

Третя група – «Учні-документознавці» -

ця група учнів повинна була на основі дослідження архівних матеріалів ВОДА, фондів Волинського краєзнавчого музею, обласної та міських бібліотек, в ході експедиційної роботи – знайти та опрацювати свідчення очевидців Голодомору 1932-1933 років та ознайомити частково з їх змістом нас з вами.

Четверта група – «Учні-літературознавці» -

ви отримали завдання підшукати літературні прозові та поетичні твори про події Голодомору 30-х рр. ХХ ст. та зачитати уривки з них під час уроку, а також підготувати виставку наукової та публіцистичної літератури на дану тему з фондів шкільної бібліотеки.

І зараз ми в ході уроку побачимо, як кожна з профільних груп і кожен з вас окремо справився з поставленими перед ними завданнями. Із змісту завдань, отриманих кожною творчою групою учнів класу, і буде сформульований план нашого уроку.

План

1.     Державна політика щодо українського села в кінці 20-х – на поч. 30-х рр. ХХ ст. Складові політики Голодомору – мовою фактів.

2.     Причини та передумови голоду. Наслідки політики Голодомору для українського народу.

3.     Народна пам'ять про голод – свідчення очевидців Голодомору 1932-1933 років.

4.     Відображення подій Голодомору в літературних творах.

5.     Відзначення Дня пам'яті жертв Голодомору та політичних репресій в Україні ти на Волині. Учнівська презентація фільму «Ми пам' ятаємо про Голодомор 1932-1933 років».

IV. Основна частина уроку – захист проекту.

(Сприйняття та усвідомлення учнями навчального матеріалу на тему уроку).

Учитель:

«Не повертайтеся на згарище, бо здійметься вітер і запорошить вам попелом очі» - сказав колись давно китайський філософ і просто мудра людина Конфуций, але ми не зможемо жити в сьогоденні, а тим більше увійти в майбутнє, якщо не повернемося в минуле і не згадаємо, як найсвітліші так і найчорніші події з нього; якщо не переберемо попіл на згарищі, щоб зрозуміти, які причини призвели до нього, хто і як організував дану «пожежу» і які наслідки цього згарища ми пожинаємо до сьогоднішнього дня. Відповіді на поставлені запитання ми повинні з вами отримати, заслухавши виступи учнів кожної з профільних творчих груп на дану тему уроку.

Роботу розпочинає перша група «Учні-дослідники».

Орієнтовні відповіді учнів: 

1-й учень.

Початок 1930-х рр. – ситуація в СРСР (і в УРСР як його складовій частині) була досить складною, особливо на селі. З кожним роком серед селян України дедалі більше зростало невдоволення хлібозаготівля ми (так називається здача селянами хліба за безцінь державі), примусовою колективізацією. На Україні суцільна колективізація повинна була завершитися восени 1931 або навесні 1932 року, але фактично вона завершилася набагато раніше, зокрема на 1 березня 1931 року – 62,8 % селянських господарств було колективізовано, а на 1 листопада 1931 року – 69,3%. При цьому до колгоспу забирали все: реманент, велику рогату худобу, коней, птицю. По суті, колективізація перетворювалася на комунікацію – коли усуспільнювалося все, в тому числі і особисте майно селян. Селян заганяли у колгоспи шантажем та погрозами. Колективізація викликала впертий опір селянства. У багатьох місцевостях України мали місце анти колгоспні та антирадянські виступи. За приблизними даними, загальна кількість повстанців в Україні 1930 року становила майже 40 тис. чоловік. У деяких місцях для придушення заворушень застосовували проти селян артилерію і навіть авіацію.

2-й учень.

В ході колективізації на Україні постало питання про долю заможних селян, яких влада називала «куркулями» та «підкуркульниками» та зображала їх як жорстоких експлуататорів. Насправді лише невелика їх частина використовувала найманих селян. Як правило, основою їхнього добробуту була праця всіх членів родини, ощадливість, хазяйновитість. Ця частина селянства була найміцніше зв'язана із землею й не бажала йти в колгоспи.

У 1931 році тривала ліквідація заможних господарств і конфіскація майна тих селян, які не бажали колективізовуватися. Внаслідок цього навесні і влітку було «розкуркулено» 23,5 тис. сімей, або близько 150 тис. людей. Всього в Україні за роки колективізації було державою конфісковано 200 тис. селянських господарств, разом з членами їх сімей це становило приблизно 1,2 – 1,4 мільйона чоловік. Понад половину з них – 860 тис. чол. – виселили на Північ і до Сибіру. Їхні господарства були зруйновані. Проте, створені на їх місцях колгоспи потерпали від злиднів, їм не вистачало техніки, сільськогосподарських машин, тяглової сили, робочих рук.

3-й учень.

Створивши колгоспи, держава установила над ними всеосяжний контроль. Першою заповіддю були поставки с/г продукції державі. За вироблену продукцію колгоспи одержували від держави суто символічну плату. Колгоспники перетворювалися на людей «нижчого ґатунку», головне суспільне призначення яких – забезпечення індустріалізації дешевим хлібом. Сталінське керівництво, ввівши у 1932 році паспортну систему в містах і не видавши паспорти колгоспникам, фактично прикріпило селян до землі, зробило їх державними радянськими кріпаками.

4-й учень.

Протягом січня – листопада 1930 року в Україні було заготовлено 400 млн. пудів хліба. За такий же період 1931 року державні заготівлі становили 380 млн. пудів. Але цього було досягнуто в результаті знекровлення села. У багатьох селян в 1831 році вилучали все зерно, у тому числі посівний фонд. Узимку 1931-1932 років голод вже стукав до селянських хат Радянської України. Фізично ослаблене селянство не могло ефективно провести весняну посівну компанію 1932 року. Ускладнювали ситуацію і безгосподарність у колгоспах, повна незацікавленість селян у продуктивній роботі в них. На 20 травня 1932 року у республіці було засіяно трохи більше половини запланованих площ. Внаслідок неякісного обробітку просапних культур частина посівів загинула. І все ж не природні чинники були причиною трагедії українського селянства. Врожай 1932 року лише на 12% був менший середнього врожаю за 1826-1930 рр. і міг би забезпечити населення України мінімумом продовольства.

5-й учень.

Але цього не сталося. Наближення катастрофи відчувалося в середині 1932 року… Саме в цей період на полях ночами почали з'являтися селяни – переважно жінки, яким нічим було годувати дітей. Цих нещасних у чиновних кабінетах називали «перукарями»: вони ножицями зрізали колоски на тих полях, де ще рік - два тому працювали, як повноправні господарі. Незабаром явище набуло масового характеру. У серпні 1932 року селяни почули про реакцію на це Й. Сталіна, названого офіційною радянською пропагандою «батьком колгоспників». 7 серпня він власноручно написав закон про охорону соціалістичної власності, який за крадіжку колгоспної чи кооперативної власності передбачав розстріл з конфіскацією майна або позбавлення волі строком не менше 10 років з конфіскацією майна. Сучасники називали цей закон «законом про п'ять колосків».

Вчитель:

Сумнівно відомий «закон про п'ять колосків» (покладіть на долоню колосок).

Ось вона, ціна жменьки зерна: (в руках тримає п'ять колосків жита чи пшениці) стільки потрібно було суду, щоб засудити батька чи матір, які не крали, а рятували дітей від голодної смерті. 55 тис. осіб було засуджено за «колоски». З них до вищої міри покарання – 2100 осіб. Нічне стриження вручну колосків у полі! Збирання врожаю не для почестей, а заради життя… (Звучить… Соната ля-мінор Ф. Шопена).

6-й учень.

Незважаючи на небачену раніше жорстокість, забезпечити хлібозаготівлі в 1932 році не вдалося. На 1 листопада було заготовлено лише 195 млн. пудів хліба. На 1/3 скоротилося поголів'я худоби, у 2,2 рази – свиней, у 3 рази – овець, у 2 рази – коней (селяни різала їх, щоб не віддавати в колгоспи). На початок 1933 року рівень сільського господарства становив майже 25% рівня 1928 року.

7-й учень.

Інформація про голод, що надходила з багатьох джерел, у деталях була відома вищому керівництву партії й держави. Але, замість того, щоб рятувати селян, держава посилала тиск на них, прагнучи за будь-яку ціну виконати план хлібозаготівель. На місця були направлені надзвичайні комісії ЦК ВКП(б). в Україні хлібозаготівельну комісію очолював В. Молотов, який діяв особливо жорстоко. У районах, занесений на «чорну дошку» за «злісне саботування» хлібозаготівель, згідно з постановою РНК УСРР від 6 грудня 1932 року конфісковували продовольчі і посівні фонди, припинялося постачання товарів, на місцевих керівників і колгоспників обрушувалися репресії. Наприкінці грудні 1932 року в Україну прибув секретар ЦК ВКП(б) Л. Каганович. Він привіз директиву Й. Сталіна про здачу – вразі не виконання плану хлібозаготівель – насіневих фондів. У січні 1933 року Й. Сталін призначив Другим секретарем ЦК КП(б)У і секретарем Харківського (столичного) обкому партії П. Постишева. Це був його особистий посланець, який очолив репресії проти тих комуністів, які відмовлялися бути катами власного народу (забирати зерно у селян). Протягом року, починаючи з 1933 року, із КП(б) України виключили 100 тис. чоловік. Вони були розстріляні або вислані.

8-й учень.

У 1932-1933 роках – ЦК КП(б) України, РНК УСРР, десятки тисяч місцевих партійних і радянських керівників, суд і органи ОДПУ на території України стосовно власного народу діяли так, як не часто дозволяли собі діяти загарбники в окупованій країні. Подвірні обшуки супроводжувалися конфіскацією не лише зерна, а й картоплі, буряків, сала, м'яса та інших продовольчих запасів на зиму. Селяни були позбавлені всього їстівного. Цим партійно-державний апарат УСРР цілком свідомо прирікав їх на смерть. Голод охопив регіони найінтенсивнішого сільського господарства СРСР – Україну, Північний Кавказ, Кубань, Поволжя, Північний Казахстан, в основному ті райони, де компактно проживали українці. Найбільших масштабів голод набрав в Україні.

(Учень показує на мапі райони, які були охоплені голодом в СРСР та в області УСРР, де найбільше голод набрав масштабів).

Учитель:

У певній мірі, на основі заслуханих повідомлень учнів, ми отримали знання про той трагічний час (поч. 30-х рр. ХХ ст.) в новітній історії українського села та дізналися, якою була державна політика щодо українського селянства в цей період, але ще більше в нас складається уявлення про ті роки після перегляду документального фільму «Великий злам».

(Учні разом з вчителем переглядають фільм).  

Учитель:

Переглянувши кадри фільму та проаналізувавши виступи учнів-дослідників, який ми зробимо висновок – про державну політику радянської влади щодо українського села на початку 30-х років. Чи можемо ми назвати цю політику – політикою голодомору. І якщо можемо, то які факти на підтвердження цього ми назвемо.

9-й учень.

Так, можемо, і якщо говорити мовою фактів, то підтвердженням такого висновку є насамперед факт – насильного вилучення всіх продовольчих припасів у селян 1933-1933 роках:

-         липень 1932 року – влада ухвалила завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель;

-         серпень 1932 року – прийнято так званий закон «про п'ять колосків», за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях;

-         листопад 1933 року – запроваджено «натуральні штрафи», що означало вилучення всіх харчів у селян;

-         грудень 1932 року – примусово вивезено з колгоспів усі фонди, в тому числі насіневі.

10-й учень.

-         Так, можемо, і підтвердженням цього – є факт блокади мешканців окремих територій, населених переважно українцями та всієї України, які хотіли покинути місця голодування і врятувати своє життя та життя своїх рідних; 

-         листопад 1932 року – в Україні запроваджується система голодних гетто – «чорних дошок». Занесене на «чорні дошки» колгоспів, сіл і цілих районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства, заборону ввезення будь-який товарів та інші жорстокі репресії, що було рівнозначним смертному вироку їх мешканцям. Всього на «чорну дошку» було занесено до третини сіл України;

-         січень 1933 року – забороняється виїзд за межі України. Відповідно до директиви Сталіна території УСРР і Кубані, в той час переважно заселеної українцями, були оточені збройними загонами для блокування виїзду селян за хлібом в інші регіони. Таких заходів більше ніде не застосовували в СРСР;

-         протягом 1932-1933 років у той час, як від голоду умирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшов на експорт.

Учитель:

Отже, ми зробили висновок, що державна політика щодо українського селянства на поч. 30-х рр. ХХ ст. була політикою – голодомору та геноциду, які ж були причини такої політики ми зараз з'ясуємо і в цьому нам допоможуть учні другої профільної групи «Учні-аналітики». Їх захист проекту ми проведемо в інтерактивній формі – вони отримають дидактичний матеріал, де вказані причини, які призводять до голоду, і вони повинні вибрати з них ті, що були причинами голодомору в Україні 1932-1933 років і свій вибір обґрунтувати.

(Вчитель кладе перед учнями другої групи матеріал на картках – дає одну хвилину на підготовку відповіді).

Орієнтовні відповіді учнів про причини Голодомору.

1-й учень.

Аграрна політика, яку здійснювали ВКП (б) – КП (Б)У щодо українського села. Завищені плани хлібозаготівель.

2-й учень.

Суцільна колективізація, яка призвела до різкого падіння сільськогосподарського виробництва.

3-й учень.

Примусова, фактично безоплатна праця в колгоспах призвела до різкого падіння продуктивності праці.

4-й учень.

Відновлення продрозкладки (продрозкладка – це коли усе зерно, крім необхідного мінімуму (посівний фонд, хліб для харчування сім'ї), селяни безоплатно повинні були здавати державі, запроваджене в роки політики «Воєнного комунізму» 1919-1921 рр.).

5-й учень.

Запровадження «натуральних штрафів» (постанова РНК УСРР від 20 листопада 1932 року – в разі заборгованості селянина по поставках державі зерна – в нього вилучали всі харчі).

6-й учень.

Фізично знесилене селянство не здатне було вчасно і швидко провести посівну компанію 1932 року. Посіяно було трохи більше половини запланованих площ.

7-й учень.

Створення надзвичайної комісії з вивезення хліба з місцевостей, де голодують люди.

8-й учень.

Несприятливі погодні умови. Посуха на півдні України в 1932 році.

Вчитель:

Так, ви назвали основні причини, що призвели до Голодомору в Україні 1932-1933 років і який висновок можна зробити на підставі узагальнення цих вищеназваних причин.

Орієнтовні відповіді учнів:

Учень.

Що Голодомор 1932-1933 рр. – це прямий наслідок хибної концепції соціально-економічних перетворень, які впроваджувалися радянською владою в українському селі методами адміністративно-командного примусу.

Учень.

Що голод був штучно створений сталінським керівництвом, щоби зламати опір колективізації через винищення українського селянства.

Далі, вчитель проводить опитування учнів групи, по тих загальновизнаних причинах голоду, які вони не внесли в список причин Голодомору в Україні 1932-1933 років.

(н-д, військові дії; велика повінь; велика посуха; етнічні сутички; епідемія хвороб (тиф, чума).

Учні аргументують свій вибір не внесених причин Голодомору.

Учитель:

Ми з вами з'ясували причини та складові частини масштабного голоду в Україні 1932-1933 років. Які ж були наслідки для українського народу?  При підготовці даного питання, учні-аналітики отримали завдання виписати з праць як українських так і зарубіжних істориків їх висловлювання про наслідки Голодомору для України, як в той період так і в наші дні.

Орієнтовні повідомлення учнів.

1-й учень.

«… у 1933 році, після конфіскації продовольчих запасів, смертність в українському селі перевищувала народжуваність… Голодною смертю загинуло 3,5 млн. чол. Повні демографічні втрати в УРСР за 1932-1933 роки сягали 5 млн. чол.» (С. Кульчицький. «Україна між двома війнами» (1921-1939рр.»).

2-й учень.

«… окрім очевидних людських втрат та величезного морального удару, голод завдав непоправної шкоди українському національному життю. Він практично знищив старе українське село з багатими народними традиціями. Замість нього з'явилося радянське село, яке вже ніколи не поставало проти радянської влади, а стало її найстійкішою опорою. Колективізація приглушила почуття індивідуалізму, яке було основним для ідентичності українського селянина… На декілька поколінь наперед голодомор 1932-1933 рр. імпланував  у свідомості селянина соціальний страх, політичну апатію і пасивність…» (Я. Грицак «Нарис історії України»).

3-й учень.

«… Розселянювання – це втрата селянина універсала, який правив за господаря, економіста, агронома, організатора виробництва, продавця, носія духовної культури нації. Від голоду загинули цілі покоління, а відтак було загублено історичну пам'ять нації, оскільки помирали батьки, що не встигли передати досвіду від свого діда-прадіда» (В. Марочко «1932-1933 рр.: Голодомор в Україні: причини і наслідки. Конспект лекцій»).

4-учень.

«… Москва пов'язувала українське селянство з українським націоналізмом як загрозою імперським інтересам Москви. Сталін, Каганович, Постишев запланували у Москві знищення українського селянства як свідомої національної верстви і безпощадно здійснили це на Україні в 1932-1933 роках засобом штучного голоду…» (Дж. Мейс «Визвольний шлях»).

5-й учень.

«… голод запланувала Москва для винищення українського селянства як національного бастіону. Українських селян нищили не тому що вони були селянами, а тому що вони були українцями…» (Р. Конквест «Жнива скорботи»).

(Згруповані і виділені наслідки голодомору показуються на дошці з відеопроектора – використання ЕЗПН).  

Вчитель:

Отже, підсумовуючи всі названі вами наслідки Голодомору, який розпочався в Україні наприкінці літа 1932 року, досяг свого піку на початку весни 1933 року й завершився на початку літа 1933 року – ми можемо стверджувати, що головним наслідком Голодомору 1932-1933 років була велика смертність серед населення України.

Саме за цей рік на території нашої країни загинули мільйони людей. Від голоду вмирало 17 людей щохвилини; 1000 людей – щогодини; майже 25 тисяч щодня (ці дані розміщені на плакаті, який вивішений на дошці).

Між істориками точаться дискусії з приводу того, скільки саме людей загинуло: 5, 7, 9 чи 10 млн. Але так чи інакше, йдеться про мільйони безвинних жертв.  Фактично голод охопив весь центр, південь, північ і схід сучасної України. Але найвищий рівень смертності був – у Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській та Донецькій областях.

Великі масштаби голоду спостерігалися також у тих районах Кубані, Північного Кавказу й Поволжя, де жили українці. Для порівняння населення Данії становить сьогодні 5,2 млн. осіб, Австрії – 8 млн., Бельгії – 10 млн., тобто під час голодомору загинуло населення цілої європейської країни.

Учитель:

Мене дуже дивує й ображає, коли ми сьогодні від деяких людей чуємо, що Голодомору в Україні не було, а якщо і був, то це не геноцид, а звичайний голод через посуху і неврожай.

Що на це ми можемо сказати – що можна засекретити на десятиліття архівні документи, можна переписати історію, але не можна знищити народну пам'ять.

З правдою нічого не вдієш. А якою була ця правда, ми зараз з вами і дізнаємося, заслухавши спогади очевидців Голодомору, які знайшли та опрацювали учні третьої творчої групи «Учні-документознавці».

Одночасно з повідомленнями «учнів-документознавців» про спогади очевидців голодомору ми переглянемо першу частину фільму-презинтації «Голодомор 1932-1933 рр. Віч-на-віч зі смертю», підготовленого творчою групою учнів класу.

Орієнтовні повідомлення учнів:

Зі спогадів свідків голодомору 1932-1933 рр.

1-й учень.

« - Що ми їли? Лободу-кропиву, ловили ящірок, ховрашків, їжаків… Ми, діти, були страшні: на висохлих ніжках, величезні животи. Один з братів спух, а тобі помер. А як же ми решта вижили?... Коли котрусь коняку вбивало обвалом чи калічило на шахті, її вивозили на кар'єр і обливали карболкою… От ми йшли до кар'єру всі. Що там робилося, страшно згадать. Хто що урве, відрубає, то його щастя… Вдома шматки здохлятини довго вимочували, а потім солили в діжечці… і так вижили. Хоч усе й пахло карболкою».

Неліпа Онисія, с. Городище, Черкаська область.

2-й учень.

«У 1933 році померла моя сестричка…, їй було лише три роки. Вона не кричала, не вередувала, а лише тихо просила їсти…».

Піскун Микола, 1926 р. н., смт. Сиваське, Херсонська область.

3-й учень.

«Голод почався ще у 1932 році. Врожай був непоганий, але увесь хліб намолочений забирали під мітлу… В поле нікому було виходити, люди мерли, як мухи… За день вмирало до 20 душ, не було кому ховати…».

Приступній Іван,1916 р. н., с. Єгорівка, Одеська область.

4-й учень.

«Когда мне было 12 лет, осудили за колоски меня маленького на 5 лет к тяжелым работам. Мама пухла вместе с сестрой и умерла на моих глазах. Одна спасень: мыши наносили в норки запасы, … а мы уже их раздалбывали зимой и забирали эти запасы…».

Олизка Петро, 1921 р. н., смт. Петропавлівка, Дніпропетровська область.

5-й учень.

«Зайдя в землянку, я увидела мамочку, лежащую на лахмотьях с распущенной косой, по лицу ползали вши, живот прилип к спине. Я стала лить ей в рот из бутылки воду, но она не проходила. Я плачу. Отец говорит: «Дочка, ей это уже не поможет…». Отец стал бредить… и хрипеть. Он умер на второй день после мамы… Мы с братиком остались среди мертвых родителей. Сколько это продолжалось не знаю… Нас забрали в ясли. Братика положили на земляной пол под печкой. Он умирал, с его опухшего тела сочилась жидкость… Братик умер…».

Неласа Ганна, Луганская область.

6-й учень.

«Весною багато дітей ходили пухлими від голоду. Голова роздута, як м'яч, очі в глибоких щілинах. Одні до одного говорили: «А кішку можна їсти? А ворону?» Пам'ятаю, хліб із першої картоплі, до якої домішувалося все, що завгодно, - потовчені в ступі качании кукурудзи без зерна, полову, лободу…».

Зуй Віктор, Чернігівська область. Повідомлення учнів супроводжуються показами документальних фото :

Учитель:

    Таких спогадів очевидців голодомору можна зачитати тисячі, десятки тисяч, багато з них зібрані в народній книзі - меморіалі – «33-й: голод», виданій в 1991 році.

Голоднее лихоліття, що сталося 75 років тому, дослідники називають по-різному: великий голод, голодомор, людомор… Селяни змушені були їсти собак, щурів, котів, трупи коней, листя й кору дерев… В багатьох селах навесні 1933 року почалося трупоїдство і людоїдство. Зареєстровано було в той рік – 10 тисяч судів над людоїдами.

Численні випадки канібалізму зафіксовані в документах ОДПУ того страшного періоду – ці документи в архівах та фондах краєзнавчих музеїв також опрацювали. 

«Учні-документознавці» і зараз ознайомлять нас з деякими з них.

Орієнтовні повідомлення учнів.

7-й учень.

У Білоцерківському районі на Київщині в с. Трушках два брати Богомази задушили трирічного сина колгоспника Федіна, який зайшов до них, і з'їли його. У селі Греблях того ж району в колгоспниці Проценко 35 років померла трирічна дочка. Труп дочки вона зварила і з'їла.

8-й учень.

Ставищанський район Київської області село Олександрівка – колгоспник Мамалинський А.П., 52 р., разом з родиною, що складалася з шести душ, з'їли трьох власних дітей: дочку трьох років, хлопчиків сім та десять років.

9-й учень.

Крачак Мария, 36 лет, колхозница с. Войтовка Уманского района, зарезала дочь Нину 7 лет, сварила и сьела. Говорит: «Сначала скушала свою кошку, потом скушала маленькую кошечку соседа, а потом Нину. Не знаю, что со мной случилось, а зарезала и скушала. Мясо Нины повесила на гвоздь в коморе (амбаре), брала по немного, варила и кушала. Варила с бурячком. Мясо вкусное, как курочка. Кушала с косточками. Я виновата, хочу идти куда-нибудь работать, дайте только кушать, я голодная, я очень хочу кушать».

Вчитель:

Я вважаю, що навіть цих наведених фактів вистачить, щоб ще раз пересвідчитися – що в 1932-1933 роках більша частина України була охоплена голодомором – людомором, який штовхав людей до найстрашнішого, найжахливішого гріха – вбивства… вбивства своїх рідних…

(Звучить «Адажіо» Т. Альбіоні).

Вчитель:

Підсумовуючи той навчальний матеріал, який ви почули, побачили та опрацювали на сьогоднішньому уроці, яку відповідь ми можемо дати на поставлене на початку уроку проблемне питання:

Чи можна назвати державну політику в Радянській Україні в 1932-1933 роках щодо українських селян – цілеспрямованою політикою голодомору та геноциду проти українського народу? І якщо можна, то чому?

Орієнтовні відповіді учнів:

1-й учень.

Можна. Чому? Тому що Сталін і керівництво могли уникнути голодомору, але цього не зробили, а навпаки, як видно з наведених фактів державної політики тих років та показань очевидців голоду, голодомор був добре продуманою політикою сталінізму – політикою, спрямованою на злам з боку селянства у пору колгоспно-феодальній системі, яка насаджувалася в СРСР на селі; політикою жорстоких репресій, непродуманих рішень в результаті якої українське селянство було знищене як соціальний стан; політикою, яка забрала мільйони життів (кількість жертв за різними джерелами сягає від 3 до 5 мільйонів чоловік).

2-й учень.

Можна. Можна назвати не тільки ті події голодомором, а й геноцидом. Підтвердженням цього є наведені на уроці факти:

- на кордонах України стояли загороджувальні загони внутрішніх військ, щобиперешкодити самовільним втечам голодуючих за межі республіки. Було зароблено будь-яку допомогу з боку міжнародної або радянської громадськості. Жодна інформація про голод не припускалася.

Вчитель:

Так, це дійсно був голодомор і геноцид українського народу, підтвердженням цього є прості статистичні дані, які ви можете побачити на таблицях.   

(Використання ЕЗПН – зміст таблиць проектується на дошку).

Як бачимо, за переписом 1926 року в СРСР (УРСР) проживало 31,2 млн. українців, а за переписом 1939 року – лише 28 мільйонів. (Таблиця №1).

Ще одна таблиця - про кількість населення різних національностей, які проживали в СРСР (УСРР) в ці роки, є свідченням того, що чисельність російського, єврейського етносу зростала з 1926 по 1937 рр. – відповідно з 77 791 124 до 93 933 065 (120%); з 2 672 499 до 2 715 196 (101%), а українського зменшилося з 31 194 476 до 26 421 212 (84,7%). (Таблиця №4).

Голод 1932-1933 років в Україні став трагедією, масштаби якої неможливо осягнути, голод травмував націю, залишивши на її тілі глибокі соціальні, психологічні та демографічні шрами, які вона носить до сьогодні.

Учитель:

Про страшні муки і переживання українського народу 1932-1933 роках написано чимало наукових праць, статей, знайшла своє відображення ця жахлива тема і на сторінках літературних творів в поетичних рядках. З деякими з них, нас сьогодні на уроці ознайомлять «Учні-літературознавці».  Зокрема, на основі опрацювання фондів нашої гімназійної бібліотеки вони зробили виставку-експозицію книг, присвячених темі Голодомору 1932-1933 років в Україні.

(Витавка-експозиція книг – представлена в класі на уроці).

Орієнтовні відповіді учнів:

1-й учень (демонструючи книги з виставки-експозиції, коротко характеризує їх зміст).

Василь Барка, представник української діаспори у США, написав 1958-1961 роках роман «Жовтий князь». Письменник створив символічний образ Жовтого князя – демона зла, який несе з собою руйнацію і спустошення, сіє муку і смерть серед людей. Василь Барка, який сам пережив голод, бачив на власні очі жахи канібалізму, відтворив цю трагедію в романі «Жовтий князь».

У видавництві «Молодь» вийшла книга українського письменнника Олександра Міщенка «Безкровна війна». В ній він записав свідчення тих, кому довелося пережити голод. З  тих далеких 30-х до нас промовляє сам народ, його правда, розп'ята на хрестах доля… Вийшла з друку народна книга – меморіал «Голод 33», підготовлена журналістами Лідією Коваленко та письменником Володимиром Маняком. В ній зібрано оповіді очевидців голоду з 7 областей України.

Про нечувані страждання нашого народу в роки Голодомору ви можете прочитати в романах Ю. Бедзика «Гіпсова лялька», Уласа Самчука «Марія»,

Є. Гуцала «Сльози Божої матері» та ін.

Учитель:

Не сьогодні це сказано: Час народжувати і час помирати, час руйнувати і час будувати, час розкидати каміння і час збирати його. Час мовчати і час говорити! Хай ці гіркі книги, народжені  після десятиліть бузмовності ляжуть першми каменеем у підмурок всенародного пам'ятника трагічній історії українського народу.

Події Голодомору 1932-1933 років в Україні знайшли своє відображення і в поезії, зокрема в поетичних збірках Д. Білоуса, Антоніни Листопад,

В. Юхимовича, В. Сапона, І. Гончара, Б. Олександріва, Д. Головка.

Послухаймо зараз уривки з них,  які нам підготували «Учні-літературознавці».

(Під час читання віршів – демонструються фото-матеріали про голодомор – використання ЕЗПН).

1-й учень.

«Матерям 19933-го року…»

Це остання хлібина, остання,

Очі горем налиті вщерть

Батько й діти не їли зрання…

Це остання хлібина, остання.

Після неї голодна смерть…

Плаче батько  й крає хліб, мов соломинку,

Пильно дивиться дітвора:

Тату, не їжте ось цю скоринку,

Майте жалю до нас краплинку,

Умирати вже вам пора…

Встали кожному крихти в горлі.

Спазми в горлі. Немає слів.

А над хатою клекіт орлій,

А на вигоні трупи чорні.

Там, де саваном сніг білів.

(Борис Олександрів)

2-й учень.

«Материнська ласка»

Спіте, діти, спіте любі.

І не просипайтесь!

Вже не буде мучить згуба.

Забере вас пташка райська.

Спіте міцно, спіте, діти.

Янгол Божий на порозі.

Вже не буде їсти хтітись

І не будуть пухнуть ноги.

Натопила маковінням,

Затулила лядку й комин.

І в тумані темно-синім

Заспівала колискову.

Спи, синочку, горе-ласку.

Засинай… навіки, доню.

То моя остання ласка

З материнської долоні.

(Антоніна Листопад)

3-й учень.

У той рік заніміли зозулі,

Накувавши знедолений вік,

Наші ноги розпухлі узули

В козаки – різаки у той рік.

У той рік мати рідну дитину

Клала в яму, копнувши під бік,

Без труни, загорнувши в ряднину…

А на ранок – помер чоловік…

У той рік і гілля, і коріння –

Все трощив буревій навкруги…

І стоїть ще й  тепер Україна,

Як скорботна німа край могил.

(Дмитро Головко)

4-й учень.

Ти скажеш, не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимели до тла?

Як навіть варево виймати з печі

І забирати прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі,

І з торбинок нужденних стариків?

Ти скажеш, не було голодомору?

Чого ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору, -

Греби, нічого людям не лишай!

Хто ж села, вимерлі на Україні,

Російським людом поспіль заселяв!

Хто? На чиєму цел ежить сумлінні?

Імперський морок світ нам застеляв.

Я бачив сам оту  зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах…

А кажеш – не було голодомору…

(Д. Білоус)

Вчитель (запалює свічку).

Хай простять нам наше безпам'ятство всі жертви голодомору, що лежать у сирій землі. Здавніх-давен люди очищувалися вогнем. Запалювали свічку і мовчали, каялися, що пам'ятають і не забудуть. І тягар гріха з душі спадав. Коли наша розмова про Голодомор 1932-1933 років в Україні дійшла до вашого серця, то послухаймо перед свічкою слова «Молитви за убієнних голодом» Катерини Мотрич.

Учениця

(зачитує уривок з «Молитви за убієнних голодом»).

«Прости народе Божий. Прости цю прокляту землю, цей милий рай, на якому оселився диявол. Усіх нас, грішних прости, що мовчали, за упокій твій молебнів не справляли, поминальних свічок не світили… Прости нас, роде замордований, лише сирою землею зігрітий. Царство небесне вам, душі убієнні!»

(На слайді – скульптура В. Сідура «Волаючий»).

Учитель:

На завершення уроку ми переглянемо фільм-презентацію, підготовлений творчою группою учнів класу «Голодомор 1932-1933 років. Ми пам'ятаємо».

Ч. ІІ «Свіча пам'яті».

(перегляд ч. ІІ фільму – використання ЕЗПН).  

По завершенню фільму хвилина мовчання.

Вчитель:

З 1998 року в Україні щороку, в останню суботу листопада, відзначається День пам'яті жертв Голодомору та політичних репресій, про що видано відповідний Указ Президента України.

Визнаючи Голодомор 1932-1933 років в Україні відповідно до Конвенції від 9 грудня 1948 року «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього як цілеспрямований акт массового знищення людей…», 28 листопада 2006 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні». Стаття 1 цього Закону стверджує: «Голодомор 1932-1933 років в Україні є геноцидом українського народу». У статті 2 зазначається: «Публічне заперечення 1932-1933 років в Україні визнається наругою над пам'яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності українського народу і є протиправним».

1 листопада 2007 року міжнародна організація ЮНЕСКО пешою визнала факт Голодомору в Україні.

У 2005 році останньої листопадевої суботи з ініціативи Президента Віктора  Ющенка відбулася акція «Запали свічку пам'яті», такаж акція відбудеться і в цей 2015 рік – 22 листопада о 16.00.

Шириться кількість держав світу, парламенти яких визнали Голодомор 1932-1933 років в Україні геноцидом українського народу. Серед них парламенти США, Канади,Австрії, Італії, Естонії, Польщі, Угорщини, Аргентини, Перу, Іспанії.

V. Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи учнів.

VI. Домашнє завдання.

Підготувати твір-роздум на тему «Події 1932-1933 років в Україні – голодомор і геноцид українського народу!» 

План-конспект уроку в 7 класі.

Тема:

         

       « Середньовічне місто»

Підготував :

Вчитель – методист Свинчук А.В.

Тема :« Середньовічне місто»

Мета:

  Сформувати в учнів уявлення про середньовічне місто, його населення та зовнішній вигляд; розвивати уміння учнів установлювати причинно-наслідкові зв'язки, досліджуючи причини та місця утворення середньовічних міст, порівнювати античні та се­редньовічні міста; висловлювати власні суджен­ня щодо ролі міст в економічному та соціальному розвитку середньовічної Європи;

  продовжити роботу із формування загальнонавчальних  інтелектуальних умінь: класифікації, узагальнення і самоконтролю;

  виховувати в учнів повагу до історичних надбань минулого, дбайливе ставлення до пам’яток історії.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань;

Форма уроку: семінар –дослідження з елементами рольової гри.

Обладнання: підручник, карта  «Середньовічна Європа Х – ХІІІ ст.», схеми     «Причини виникнення середньовічних міст» та «Причини і мета виникнення цехів в середньовічному місті», картини-ілюстрації « В ремісничій майстерні»,

« Купець в лавці»,  роздатковий  дидактичний матеріал, презентації учнів з теми уроку, на основі випереджувальних завдань.

Очікувані результати:

·        на уроці учні отримають навички самостійної роботи з різними історичними джерелами;

·        удосконалять вміння аналізувати історичні документи;

·        набудуть навички роботи в малих групах;

·        навчаться відстоювати свою позицію;

·        здобудуть навички критичного мислення.

Основні поняття: «комуна», «магдебурзьке право», «магістрат», «бургомістр», «мер», «цехи», «гільдії», «бюргери», «буржуа», «пополани», «плебс», «ратуша»,«майстер»,«шедевр»,«патриціат».

Перебіг уроку

І. Організаційний момент.

Вчитель об’єднує учнів класу у три групи для організації  дослідницької   роботи  та рольових ігор на уроці.

       ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь.

Евристична бесіда з учнями на тему:

 « Що для вас є – середньовіччя?»

Орієнтовні відповіді учнів:

Середньовіччя – це період між античним світом і новою історією.

Середньовіччя –це « темна доба» європейської історії.

Середньовіччя  - це період, коли в Європі відбувається становлення сучасних    держав та народів.

Середньовіччя – це час , коли з’являються європейські школи та університети.

Середньовіччя – це період, коли в Європі  формуються нові суспільні відносини – феодальні. І основними соціальними верствами стають  - феодали та селяни.

Вчитель:

Середньовіччя – це також і період заснування і становлення більшості сучасних європейських міст.

І, саме дослідження питань – Де? Коли? Чому? Як? з’явилися і розвивалися середньовічні міста і буде темою нашого уроку.

Учні записують тему і план уроку.

                       План уроку

І. Причини і передумови виникнення середньовічних міст.

ІІ. Зовнішній вигляд та життя у середньовічному місті.

ІІІ. Комунальний рух.

ІV. Середньовічні міста – центри ремесла і торгівлі.

V. Населення середньовічних міст.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Падіння Римської імперії призвело і до занепаду міст. Майже на 500 років Європа повернулася до сільського пейзажу. Лише де-не-де збереглися окремі осередки міського життя, але воно мало чим відрізнялося від сільського. Навіть Капітолій «Вічного міста», який викликав захоплення у давнину, обезлюднів, а місцеві мешканці прозвали його Козиною горою.

Проте в Х-ХІ ст. у країнах Західної та Центральної Європи починають відроджуватися старі й виникати нові міста.

Тут постає питання: що спричинило цей процес? 

Проблемне питання:

“ Чи  життя в середньовічному місті змінювало людину – її спосіб життя, світогляд? Які це були зміни – на гірше чи на краще?”

IV. Вивчення нового матеріалу.

1.    Причини і передумови виникнення середньовічних міст.

X-XIII ст. - час розквіту європейського Середньовіччя. У цей час в Європі знову починають виникати міста.

Використовуючи метод «Мозкового штурму», вчитель пропонує учням відповісти на питання: що зумовило появу середньовічних міст?

Орієнтовні відповіді учнів

1) Збільшилася кількість населення.

2) Вдосконалювалися знаряддя.

3) Вдосконалювалися методи обробки землі.

4) Збільшився врожай, з’явилися надлишки.

5) Феодали та заможне населення зацікавлені в якісних товарах.

Підсумки роботи можна оформити у схему на дошці та в зошиті.

1.     Причини виникнення середньовічних міст

Робота з історичною картою та історичними документами.

Учитель пропонує учням розглянути карту історичного атласа «Торгівля та ремесло країн Європи та Близького Сходу в X-XV ст.», а потім дати відповіді на питання та виконати завдання.

1)      Назвіть крупні торгово-ремісничі міста.

Учні з допомогою карти називають центри ремесла й торгівлі. Учитель пропонує подумати над тим, що є загальним у назвах міст Гамбург та Зальцбург, Франкфурт та Оксфорд.

Учні можуть визначити, що закінчення, які використовуються у назвах міст, однакові. Учитель наводить приклади закінчень та префіксів, за допомогою яких були утворені назви міст:

• закінчення: форд, фурт - брід, касл - замок, бридж - міст, хаузен - будинок, бург - фортеця; честер - табір;

• префікси: Сент, Сіна, Сан - святий.

2)      Подумайте, про що говорять ці назви.

Учні відповідають, що у назві міста використовується місце його заснування.

Учитель пропонує прочитати історичний документ та дати відповіді на питання.

Текст 1.

З розповіді про виникнення міста Брюгге (IX ст.) [Додаток №1]

Після цього для потреб мешканців замка почали з’їжджатися до воріт його моста торговці або продавці більш цінних речей, потім крамарі, потім власники заїжджих дворів, щоб нагодувати та дати притулок тим, хто вів торгові справи у присутності государя, який часто бував там, почали зводити будинки та влаштовувати готелі, де розміщалися ті, хто не міг мешкати всередині замка. Увійшло у них у звичай говорити: «Йдемо до моста». Поселення тут настільки розрослося, що незабаром утворилося велике місто, яке й досі у просторіччі носить назву «міст», оскільки їхньою мовою «брюгге» означає «міст».

Запитання до тексту:

1) Де виникло місто Брюгге?

2) Чому виникло це місто?

3) Про що говорить той факт, що в місті будувалися заїжджі двори та готелі?

4) Чому міста утворюються біля стін замків і фортець, біля мостів або поблизу монастирів? (Необхідність захисту, «жваве місце», близькість до святого місця, близькість до потенційних покупців).

Нові міста  поступово виникали:

-        На руїнах античних поселень, на місці , де колись були римські міста;

-         Біля мостів та бродів через річку;

-         Біля  стін замків чи укріплених фортець;

-        Біля монастирів і резиденцій архієпископів;

-        На берегах, зручних для швартування суден;

-        У місцях перетину торгівельних шляхів.

        Орієнтований висновок по першому питанню плану:

     Однією з головних причин появи середньовічних міст було

відокремлення и ремесла від сільського господарства. Міста в першу чергу виникали там де було багато замовників і покупців ремісничих виробів, а за стінами  найближчої фортеці можна було сховатися від нападів ворогів.

2.Зовнішній вигляд та життя у середньовічному місті.

Робота з історичними текстами

Текст 2.

 Із найдавнішого опису міста Лондона (XII ст.) [Додаток №2]

На сході височіє велика та могутня королівська цитадель (Тауер), внутрішній двір і стіни якої споруджені на глибокому фундаменті, скріпленому розчином крові тварин. На заході знаходяться два добре укріплених замки, а стіни міста високі та товсті, з сімома подвійними воротами, а на півночі укріплені баштами через рівні проміжки. Так само з півдня Лондон був укріплений стінами та баштами, велика річка Темза повна риби. Також на заході над річкою підноситься королівський палац - незрівнянна будівля з кріпосним валом й укріпленнями; вона розташована у двох милях від міста у багатолюдному передмісті. Домівки городян у передмістях усюди оточені великими та прекрасними садами. На півночі також розташовані поля, пасовиська та живописні луки, поміж яких біжать річки, які з приємним гуркотом приводять у рух млинові колеса. Біля Лондона, в північному передмісті, є чудові джерела з цілющою, солодкою, прозорою водою, які струмують світлим камінням, їх відвідують школярі та міська молодь, гуляючи літніми вечорами.

Громадяни Лондона, порівняно з жителями інших міст, виділяються гідними вдачами, одягом, розкішшю столу...

Запитання до тексту

1) Як ви вважаєте, чи справді середньовічне місто мало такий прекрасний вигляд?

2) Як, на вашу думку, могли жителі міста влаштовувати собі вечірні прогулянки вулицями або околицями міста?

Текст 3.

 Середньовічне місто [Додаток № 2)]

Міста забудовувалися стихійно. Будинки зводилися у декілька поверхів і тісно тулилися один до одного. Це пояснювалося високою вартістю міської землі. На нижніх поверхах будинків розташовувалися лавки або ремісничі майстерні, вгорі - житлові приміщення.

Вулиці були кривими та настільки вузькими, що на них не завжди могли роз’їхатися два екіпажі. У XIII ст. в Європі з’являються перші правила дорожнього руху, згідно з якими порожній віз був зобов’язаний пропустити віз із вантажем.

Водопровід і каналізація у місті були відсутні, воду брали з колодязів, всі нечистоти виливали прямо на вулицю. В містах було дуже брудно, бруду додавали домашні тварини, що гуляли вулицями.

На головній площі розміщувався собор, ринок і будівля міської ради - ратуші, де засідала міська рада - магістрат.

Завдання учням:

На основі опрацьованих історичних документів та тексту підручника напишіть

« Лист-звіт» про зовнішній вигляд середньовічного міста у формі вправи «Завершіть речення».

Орієнтований зразок « Листа –звіта»

Лист – звіт

( вправа  завершіть речення)

Місто розташовувалося так, щоб його … зручно було оточити захисною стіною.

У місто можна було потрапити лише… через підйомний міст і вузькі ворота, які на ніч міцно закривали.

Від воріт у місто вела вулиця, …прокладена абияк і, звичайно не мощена.

Посеред проїжджої частини вулиці був – …стічний  рівчак зі смердючою гноївкою, яка витікала в нього з відхожих місць.

Криві міські вулиці прокладали… вузькими, часом завширшки лише 1-2 метри.

Удень у вулички сонячне проміння… не проникало, а вночі вони не освітлювалися.

Міські будинки… тісно тулилися один до одного й здебільшого були дерев’яними.

Міські будинки нумерації не мали,… її замінювали розпізнавальні знаки  - барельєфи.

Основною архітектурною прикрасою середньовічного міста… був собор.

Наприкінці середньовіччя в містах з ’явилися… ратуші, в яких збиралася міська рада.

Орієнтований висновок по  другому питанні  плану:

Отже, середньовічні міста в Європі були позбавлені елементарного комфорту. Були зовнішньо непривабливі і дуже суттєво відрізнялися від античних міст.

Такі вулиці – звичні для давніх міст

3. Комунальний рух.

Учитель. У середньовічній Європі діяв принцип «Нічиєї землі не буває», тому міста засновувалися на землях феодала. Жителі міста підкорялися його владі, міськими справами й судом управляли люди, призначені феодалом, а над воротами був прибитий герб сеньйора. Доки міста не зміцніли, вони шукали захисту у сеньйора. Міста розросталися, збагачувалися, відтак сеньйори намагалися отримати якомога більше податків з городян.

Жителі міст все частіше виявляли незадоволення таким становищем. Вони прагнули позбутися залежності від сеньйора. Міста могли позбавитися феодальної залежності двома шляхами: силою зброї або переговорами про викуп від сеньйоральної залежності. Досить часто королі, щоб заручитися підтримкою міст у боротьбі з великими феодалами, брали їх під своє заступництво.

Позбувшись залежності, міста отримували спеціальний документ - хартію.

Робота з історичними текстами

Познайомтеся з текстами документів і дайте відповіді на питання до них.

Текст 4. Хартія міста Сент-Омера (XII ст.) [Додаток 3]

Я, Вільгельм, божою милістю граф Фландрії, не бажаючи заперечувати проти клопотання городян Сент-Омера…, даю їм на віки вічні та наказую, щоб залишалися незмінними нижчеописані права та звичаї:

1. Щоб я забезпечив їм мир щодо будь-кого; щоб я підтримував їх і захищав як моїх людей, без будь-якого прихованого мотиву…

8. Усіх, хто живе й буде жити пізніше у стінах Сент-Омера, я роблю вільними від подушного оброку та від платежів…

10. Я наказую, щоб комуна їхня, яку вони створили під присягою, продовжувала існувати й надалі, та нікому не дозволю розпустити її, а також даю їм всілякі права і правосуддя за кращими зразками того, як влаштовано справу на моїй землі, тобто у Фландрії. Я хочу, щоб сент-омерці надалі були звільнені від усіх звичних податків...

17. Якщо будь-який чужоземець нападе на когось з городян Сент-Омера, образить або скривдить його, або ж примусово забере його майно й до того ж поб’є, а після цього викликаний для відповіді каштеляном особисто або через його дружину, або через його ключника не вважатиме за потрібне протягом трьох днів з’явитися і відшкодувати збитки, самі городяни спільно покарають його за образу свого побратима...

Текст 5. Із міського права, подарованого місту Гослару (XII ст.) [Додаток4]

1. Якщо хто-небудь проживав у місті Госларі й за своє життя не був викритий у рабському становищі, то після смерті його ніхто не сміє називати його рабом або зводити до рабського становища.

2. Коли ж будь-який чужак прийшов жити у назване місто і так залишався там протягом року і дня, причому жодного разу йому не зауважували щодо рабського становища, не викрили його у цьому і сам він про це не зізнався, то нехай він користується спільною з іншими громадянами свободою: і після смерті його ніхто нехай не наважиться оголосити його своїм рабом.

Запитання і завдання до текстів 4 та 5

1) Як називалися міста, що отримали право самоврядування?

2) Які пільги надавали сеньйори містам?

3) Чому сеньйори піклувалися про безпеку міст?

4) Поясніть значення середньовічної приказки: «Міське повітря робить людину вільною».

Учитель звертає увагу учнів на те, що деякі міста отримали можливість обирати власну адміністрацію та суд, закріплені у магдебурзькому праві.

Текст 6. Із Магдебурзького права [Додаток 5]

Тепер слухайте про бургомістрів, яких у місті обирають на один рік. Отож знайте, яку владу вони повинні мати: вони мають судити про всілякі міри, про неправильну вагу, про всякі продажі, про недопечений хліб, продане погане м’ясо і про усякі неправильні терези і про різних торговців, чи не порушують вони будь-яких правил, встановлених у місті для торгівлі...

Запитання і завдання до тексту

1) Які повноваження мав бургомістр?

2) На який час обиралися бургомістри?

Текст 7. Із Другого міського права м. Страсбурга (1215) [Додаток 5.]

Постановлено, щоб 12 чоловік, а якщо потрібно, й більша кількість людей чесних і гідних, мудрих і надійних... щорічно призначалися міськими консулами. З них один або двоє, коли знадобиться, обираються бургомістрами... А засідати для суду вони будуть кожного тижня двічі... І суд веде бургомістр, вирок ухвалюють консули. Ніхто з консулів не повинен передавати будь-чиїх промов і не повинен без дозволу бургомістрів і консулів звертатися за порадою стосовно судових справ до будь-кого з друзів. Не допускається одночасне обрання консулами батька з сином або двох братів.

Запитання до тексту

1) Які повноваження мав бургомістр?

2) Які обмеження існували під час вибору бургомістрів?

Робота з історичною картою

Учитель пропонує учням за допомогою карти історичного атласа «Торгівля та ремесло країн Європи та Близького Сходу в X–XV ст.» виконати завдання:

а) назвіть міста-комуни;

б) назвіть міста, що отримали магдебурзьке право.

Учитель повідомляє учнів, що жителів міст Німеччини називали бюргерами, у Франції - буржуа, в Італії - пополанами. Заможні городяни складали патриціат, бідні відносилися до плебсу.

Магістрат у місті Вердау (Німеччина)

Заслуховується  випереджувальне завдання « Що таке магдебургське право? Коли Луцьк отримав це право?»

Магдебу́рзьке пра́во (німе́цьке (тевтонське) міське́ пра́во) — одна з найпоширеніших правових систем міського самоврядування у Центральній Європі у середні віки.

Першим осередком німецького закону на етнічних західно-українських землях у 1294 році стало місто Новий Сонч (з 1329-го — Хуст). У 1340-му Галичина та, зокрема, Львів стали підвладними польському королю Казимиру. Це, звісно, прискорило поширення магдебургії, оскільки Польща її визнала офіційно.

У сам же Львів нове право потрапило як винагорода за страждання. Річ у тім, що він був ущент зруйнований під час війни між Литвою та Польщею. Її король, який переміг у битві, вирішив не лише відбудувати, а й розширити межі міста. Щоб організувати нову дієздатну місцеву владу, 17 червня 1356-го Казимир видав диплом про надання місту Магдебурзького права.

На східних же територіях України юридична інновація потрапила насамперед до Кам’янцю на Поділлі. Сталося це в 1374 році. Легалізували ж міську самостійність на сході та в центрі переважно в XV столітті. Так, Кременець дістав Магдебурзьке право в 1431-му, Луцьк у 1432-му, Житомир у 1444-му... Хоча, як свідчать деякі історики, затвердили цей документ у більшості українських міст набагато раніше, але грамоти на самоврядування, що свідчили б про це, втрачено. Згідно з архівами, нову організацію місцевої влади Ковель започаткував у 1518-му, Переяслав у 1585-му, Чигирин у 1592-му, Канів у 1600. Полтава, Чернігів, Ніжин, Новгород-Сіверський, Козелець та інші освоювали магдебургію впродовж першої половини XVII століття.

І лише на початку 1600-х років, за даними істориків Іванкіна та Багалея, німецький закон переклали українською. А до того в нас користувалися польським перекладом і литовським статутом.

Луцьк отримав Магдебургське  право в 1432 році.

         Завдання учням: ( працюють в групах)

             На основі опрацьованих історичних документів та тексту підручника заповніть  підсумкову таблицю « Комунальний рух»   

                       Таблиця:  Комунальний рух

Причини

Зміст. Коли відбувався і в яких формах?

Результати та наслідки.

     Орієнтовний зразок виконаного  учнями завдання:

                Таблиця: Комунальний рух

Причини	Зміст.  Коли відбувався і в яких формах	Результати та наслідки.
Утиски феодалів, які змушували городян платити оброк ремісничими виробами; Великі мита, які накладалися феодалом на купців; Численні штрафи і інші повинності які сплачували і відробляли феодалу городяни; Влада феодала перешкоджала розвиткові ремесла і торгівлі в містах.	Це боротьба міст за незалежність від феодала, і за самоврядування, тобто перетворення міста в комуну, яка тривала впродовж Х –ХІІІ ст. Ця боротьба відбувалася в двох формах- мирна форма ( шляхом відкупу від сеньйора);  Збройна форма(шляхом повстань і тривалих воєн)	Багато міст так і не зуміли визволитися з- під влади феодалів.  Але частина міст – стали містами –комунами і отримали Магдебургське право- право на самоврядування. Створювали магістрати – органи міського самоврядування. Отримували хартії – документи які засвідчували права і привілеї оримані городянами. Привілеї – це грамоти де фіксувалися пільги і права отримані городянами. В містах почали будувати ратуші – будинки де засідала міська рада(магістрат). Городяни добилися особистої незалежності . Завдяки комунальному рухові у середньовічній Європі утвердилося правило, за яким кожен хто проживав у місті «рік і один день», става вільним.

2. Співвіднести терміни та поняття.

1)Магістрат	а) місто, що отримало право на самоврядування
2) Комуна	б) міський житель
3) Бюргер	в) міська рада

ІV. Середньовічні міста – центри ремесла і торгівлі.

V. Населення середньовічних міст.

Розповідь учителя.

Особливістю середньовічного міста був цеховий устрій, коли ремісники однієї професії обов'язково входили до певного цеху, а купецтво об'єднувалося в гільдії.

Робота з документом.

Опрацюйте уривок з документа і дайте відповідь на запитання до нього.

XIII ст. Зі статуту паризьких ткачів вовни

§ 1. Жоден не може бути в Парижі ткачем вовни, якщо він не купив право на це у короля...

§ 3. Кожен ткач вовни може мати лише одного учня не менш як на 4 роки служби за плату 4 паризькі ліври... або на 7 років без грошей...

§ 12. Якщо учень втече від майстра з легкодумства, він му­сить повернути майстру всі збитки...

§ 17. Старшина і двоє присяжних повинні дивитися, чи має майстер достатньо майна і чи здатен він передати майстерність своєму учню...

§ 31. Жоден при виготовленні сукна не повинен домішувати до справжньої вовни вовну ягнятка під загрозою штрафу...

§ 40. Кожен ткач має сплачувати торгове мито в розмірі 6 деньє з будь-якого куска сукна...

§ 47. Жоден не має права починати роботу до сходу сонця під загрозою штрафу.

Завдання.

1) Які обмеження встановлювалися для ремісників статутом, уривок із якого наведено?

2) Чому ремісники об'єднувалися в цехи?

3) Чому спочатку цехи сприяли розвитку ремесла, проте зго­дом стали його гальмувати?

 Торгівля та лихварство.

Робота з підручником. Прочитайте відповідний пункт параграфа та заповніть таблицю.

Торгівля в епоху Середньовіччя

Центр торгівлі	Країни, які пов'язував	Товари, якими торгували
Середземномор'я
Балтійське і Північне моря

Учні діляться на 3 творчі групи і отримують завдання , на основі опрацьованих історичних документів і тексту підручника, написати статті в газету на теми:

1« Розвиток ремесла в середньовічному місті».

2. « Розвиток торгівлі в середньовічному місті»;

3. «Склад населення середньовічних міст».

На чолі кожної групи стоїть учень ( прийом « Молодий вчитель»), який отримав випереджувальне завдання підібрати ключові слова для тематичної статті ( на основі цих слів і має бути написана учнями стаття). Під час уроку він роздає підібрані слова учням своєї групи і виконує роль редактора статті в газету.

І – дослідницька група « Шедевр»

Стаття в газету« Розвиток ремесла в середньовічному місті».

Ключові слова:

Цех, цеховий статут, майстер, підмайстер, учень, шедевр, партач, ремісник, реміснича майстерня.

ІІ – дослідницька група «Ганза»

Стаття в газету« Розвиток торгівлі в середньовічному місті»;

Ключові слова:

Торгівля, торговий союз, купці, транзитна торгівля, митниця,мито, лихварство, ломбардці, Ганза, гільдія.

ІІІ –  туристична група « Хартія »

Стаття в газету «Склад населення середньовічних міст»

Ключові слова:

Бюргери, не бюргери, повноправні громадяни, патриціат, плебеї, дрібні і середні торговці, жебраки, вчителі, «хартія» .

Орієнтовні відповіді учнів на поставлені завданням ( написані статті)

І – туристична група « Шедевр»

Стаття в газету

Ключові слова:

Цех, цеховий статут, майстер, підмайстер, учень, шедевр, партач, ремісник, реміснича майстерня.

Стаття в газету:

Городяни були  в переважній більшості ремісниками: ковалями, бондарями, кравцями, ткачами та ін. Вони виробляли свою продукцію на продаж, працювали на ринок.

Ремісники об’єднувалися в цехи ( цех – це об’єднаня ремісників однієї чи близьких спеціальностей) . Гуртом зручніше було захищатися від свавілля феодалів, а головне від конкурентів.

Цехи винили водночас із появою міст., у Х –ХІ ст.

На чолі цеху стояв майстер, разом з ним працювали один чи два підмайстри та кілька учнів.

Майстри керувалися цеховим статутом- це були правила , що визначали життя цеху.

Неорганізованих ремісників, які не входили в цех називали партачі.

Щоб стати майстром, теба було виготовити своїм коштом  шедевр ( зразковий виріб). З часом цехи стали гальмувати виробництво.

ІІ – туристична група «Ганза»

Стаття в газету

Ключові слова:

Торгівля, торговий союз, купці, транзитна торгівля, митниця,мито, лихварство, Ганза, гільдія.

Стаття в газету

З появою міст у Європі в Х - ХV ст. пожвавилася торгівля.

Іноді міста об’єднувалися в торгові союзи , наймогутнішим з яких стала в ХІІІ – ХІVстоліттях ГАНЗА.  До Ганзи входило майже 80 потових міст Північної Німеччини і Прибалтики.

У Європі переважала транзитна торгівля( прожаж товарів , завезених з інших країв).

Торгувати в середньовічній Європі було непросто.Існувало безліч митниц, де стягували мито ( плату за право торгувати та за провіз товарів).

Гроші в кожній країні доводилося обміювати , для цього виникла окрема професія міняйли. Також з’явилися лихварі, це ті що надавали грошові позики за великий процент.

Купці в містах об’єднувалися в гільдії ( союзи для для захисту від феодалів і конкурентів)

ІІІ -  туристична група « Хартія»

Стаття в газету

Ключові слова:

Бюргери, не бюргери, повноправні громадяни, патриціат, плебеї, дрібні і середні торговці, жебраки, вчителі, хартія.

Стаття в газету

Городяни в середні віки поділялися на бюгерів і не бюргерів. Бюргерами називали повноправних городян, які обирали й могли бути обраними органи міського самоврядування. До не бюргерів належали всі інші городяни: слуги, підмайстри, службовці.

Крім того все міське населення поділялося на три групи – патриціат( міська верхівка) туди входили купці і лихварі.

Бюргерство ( середній прошарок городян) – це дрібні і середні торговці, лікарі, вчителі та ін.

Плебс ( міські низи) –це підмайстри, учні, наймити, жебраки.

Тобто населення міст було неоднорідним і міські низи нерідко піднімали повстання відстоюючи свої права.

Розповідь учителя.

Попри те, що деяким містам, особливо невеликим, не вдалося досягти повної незалежності від феодалів, усі жителі міста виз­навалися особисто вільними. У міських грамотах було записано: «Якщо кріпак проживе в місті рік і один день у стінах міста і якщо за цей час жоден господар не заявить про свої права на нього, то він назавжди стає вільним». У Середні віки популярним був вислів: «Повітря міста робить людину вільною».

Міста приваблювали представників різних станів суспільства, их об'єднувало бажання вийти з тісного світу помістя й зба­гатися шляхом створення власної справи. Із цих груп форму­валося нове суспільство: особисто вільних людей, достаток яких грунтувався на власній праці та підприємництві. Ці риси суттєво відрізняли міське суспільство від феодального, яке характеризу­валося становими принципами, відсутністю особистої свободи, експлуатацією чужої праці.

Виникнення міст докорінним чином змінило середньовічну Європу промислова праця відділилася від сільського господарства самі міста, відгородившись мурами, гордо височіли серед ланів. У них зосередилися влада, багатство і свобода. Городяни дивилися на світ зовсім іншими очима, ніж селяни. Сільській одноманітності вони протиставили ініціативу, активність і запов­зятливість. Життя привчило їх цінувати час, не випадково саме в міському середовищі виникло прислів'я «Час — це гроші», а годинники на вежах, будинках ратуш і соборів стали звичною прикметою міст.

Саме у стінах міст народжувався дух вільнодумства та воле­любності, переважно з міст виходили новації, що змінювали Се­редньовіччя.

V.УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗНАНЬ.

                              Диктант «Так чи ні»

Серед запропонованих тверджень є правильній помилкові.

Правильне твердження учні мають позначити « +» , помилкове « -»

1.У Х – ХІІІ ст. в Європі почали з’являтися міста.

2. Міста в період середньовіччя виникали як центри ремесла і торгівлі.

3. Як і античні міста, середньовічні не обносилися мурами.

4. Територія середньовічних міст була великою, а вулиці широкі і мощені.

5.Комунальний рух це виборювання містами незалежності від феодалів.

6.Магдебургське право – це право феодала володіти містом.

7.Міська Рада у середньовічному місті засідала в ратуші.

8. Населення середньовічних міст на 5 груп і з них головною були плебеї.

Домашнє завдання (дифиренційоване):

1).Вивчити параграф 5. Скласти термінологічний словничок з теми уроку.

 

2).Підготувати  презентацію чи буклет-рекламу  «Місто Луцьк - одне із середньовічних міст».

 

3). Напишіть міні-твір від третьої особи  «Один день із життя міста» ( від імені патриція, бюргера чи плебея).

 

 

Конспект уроку на тему "Встановлення республіки у Франції"